Все записи автора frupek

Результати роботи вітчизняної вугільної промисловості у першому кварталі 2015 року

Необхідно відмітити, що на результати роботи вітчизняної  вугільної промисловості  загалом у першому кварталі 2015 року негативним чином глобально впливала військово–політична ситуація у Донецькій і Луганській областях, яка незважаючи на домовленості про чергове припинення вогню, залишається нестабільною, а на деяких дільницях – вкрай напруженою. І звичайно, незадовільний фінансово-економічний та виробничий стан галузі став також наслідком загальної економічної кризи в Україні, що продовжує поглиблюватися.

Станом на 01 січня 2015 року в Україні було у наявності 150 вугільних шахт. З них 69 шахт не працювало, у тому числі 49 – через територіальне розташування на підконтрольній терористичним угрупуванням зоні; 12 – шахти третьої групи, що готувалися до закриття та 8 шахт, які розташовані поза зоною бойових дій.

На території, що контролюється терористичними угрупуваннями,  знаходиться 85 шахт всіх форм власності, або 57% від їх загальної кількості в Україні. З них 60 шахт видобувають енергетичне вугілля. Із 90 шахт, які формально перебувають у сфері управління Міненерговугілля, 55 розташовані на контрольованій сепаратистами території, а 35 – поза зоною ведення бойових дій. З 55 шахт станом на 01.01.2015 року 25 вугледобувних підприємств в середньому видобували 11 тис. тонн вугілля на добу, а решта (30 шахт) підтримувалися в режимі життєзабезпечення (вентиляція та водовідлив).

З 35 державних шахт, які розташовані на контрольованій Україною території, 33 шахти в середньому у березні 2015 року видобували 15 тис. тонн вугілля на добу, а 2 – знаходяться в режимі водовідливу.

За січень-березень 2015 року видобуток вугілля в Україні в цілому склав 9 млн. 382,04 тис. тонн, що на 2,3 млн. тонн (майже на 20%) менше планового рівня та на 11,6 млн. тонн, або на 44,6% менше ніж за аналогічний період минулого року. У першому кварталі галузь стабільно щомісяця погіршувала виробничі показники і особливо незадовільно працювала у березні. Всього у цьому місяці було видобуто 3025,4 тис. тонн вугілля. Але зазначене на 1142,4 тис. тонн (на 27,4%) менше ніж передбачалося виробничою програмою. Ще гірші результати з видобутку вугілля енергетичного призначення. Його видобуто в обсязі 2374,3 тис. тонн, або лише 65% від запланованого.

У ситуації, що реально склалася на Донбасі, держава поки ще не знайшла дієвих важелів та стимулів для суттєвого збільшення вуглевидобутку на шахтах, які знаходяться у державній власності. Вони, на жаль, навпаки демонструють прискорення стагнації вугледобувного виробництва. Так, у першому кварталі 2015 року на шахтах, що знаходяться у сфері управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, видобуто  всього 1 млн. 679,6 тис. тонн, або  лише   70,0% до  плану.

При цьому досягнутий обсяг видобутку складає тільки 26,1% рівня аналогічного періоду минулого року. Провальним і на державних шахтах став березень. Обсяг видобутку в цілому на них склав 465,9 тис. тонн, або лише 54,2% від запланованого. З видобутком енергетичного вугілля проблема залишається ще більш гострою. Його обсяг у березні фактично досяг 261,4 тис. тонн. Але зазначене становить всього 42,6% від програмного завдання. В результаті доля видобутку вугілля у державному секторі галузі у загальноукраїнському впала до 18,1%, тобто до найнижчого рівня за роки реформування вітчизняної вугільної промисловості.

Тому для сталого забезпечення економіки, комунально-побутових споживачів та населення електричною енергією Україна з жовтня минулого року збільшила імпорт енергетичного вугілля як з далекого зарубіжжя, так і Росії. Проте, через незадовільну роботу вітчизняних вугільних шахт, а також деструктивну цінову політику держави на вітчизняне та імпортоване вугілля та електричну енергію стан забезпечення теплових електростанцій вугіллям до цього часу залишається вкрай незадовільним. Уряд вимушений був задіяти прямі закупки електричної енергії у Російській Федерації. Політика заміщення дефіциту вітчизняного енергетичного вугілля імпортованим буде продовжуватися і в 2015 році. При цьому найважливішою складовою цієї політики, з нашої точки зору, має стати створення правових, організаційних, матеріально-технічних та фінансово-економічних умов для прискорення розвитку вугледобувного виробництва на українських шахтах.

У теперішній час Міністерством енергетики та вугільної промисловості формується оновлений паливно-енергетичний баланс. Зокрема, для збалансованої роботи енергосистем України заплановано використати 28,0 млн. тонн вугілля, а також накопичити на складах теплових електростанцій 2,5-3,0 млн. тонн. Баланс має уточнюватися щомісяця з урахуванням ситуації на паливно-енергетичному ринку. Але чи не найважливішим є якомога скоріше визначити обсяг вугілля українського походження, яке буде закладатися у паливно-енергетичний баланс. Також планується максимально завантажити енергоблоки ТЕС, що працюють на газовому вугіллі, якого у теперішній час є надлишок, при мінімальному завантаженні енергоблоків, які працюють на антрациті. Зараз ціна однієї тонни вугілля коливається від 1000 до 1500 гривень і підприємства, які здійснюють видобуток і постачання цього енергоносія, проводять заходи щодо оптимізації собівартості вугільної продукції.

Реалізація запланованого дозволить оздоровити виробничий та фінансово-економічний стан вугледобувних підприємств ДП “Львіввугілля” та “Волиньвугілля”, а також деяких шахт, які розташовані на контрольованими Україною територіями Донецької та Луганської областей. Проте, для кардинального вирішення проблем вітчизняної вугільної промисловості, а також підвищення її ролі у забезпеченні необхідного рівня енергетичної безпеки нашої держави необхідно прискорити розробку “Програми відновлення та модернізації вугільної промисловості України” хоча б на найближчу перспективу – 2015-2020 роки. За умови прийняття та з урахуванням її реалізації програму можна було б розвинути на середню та довгострокову перспективи.

Особливу увагу в галузі необхідно приділити вирішенню соціальних проблем шахтарів. Серед першочергових – погашення заборгованості із заробітної плати. За даними статистичного спостереження на підприємствах вугільної галузі, що належить до сфери управління Міненерговугілля і які розташовані на підконтрольній органам влади України території, заборгованість з виплати заробітної плати працівникам на 01.03.2015 року становила 391,7 млн. грн., у тому числі на вугледобувних підприємствах – 369,1 млн. гривень. Упродовж березня цього року сума боргу із заробітної плати працівникам зменшилася на 231,0 млн. гривень, або на 59,0%. Станом на 30.03.2015 року вона становила 160,7 млн. грн., у тому числі на вугледобувних підприємствах — 138,3 млн. гривень. У прийнятому у квітні поточного року Верховною Радою України Законі “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про Державний бюджет України на 2015 рік” передбачено виділити 400,0 млн. грн. на погашення заборгованості шахтарям по заробітній платі. Виконання цієї законодавчої норми, безумовно, буде сприяти суттєвому оздоровленню фінансів на вугільних шахтах, а також соціально-психологічного клімату в шахтарських колективах.

Поряд з цим підприємство “Відділення вугілля, горючих сланців і торфу Академії гірничих наук України” прийняло участь в розробці пропозицій щодо формування “Програми відновлення та модернізації вугільної промисловості”.

Як відомо, вітчизняна вугільна промисловість вже тривалий час перебуває у критичному стані, який зараз перетворився на катастрофічний внаслідок військового конфлікту в Донбасі. Зважаючи на це, слід ставити завдання не про просте її відтворення у форматі, що склався в минулому, а про радикальну організаційно-економічну та техніко-технологічну модернізацію з орієнтацією на досягнення беззбитковості галузі. Для цього необхідні заходи, які слід негайно розпочати стосовно тієї  частини вугільної галузі, що зараз підпорядкована українській владі, а потім, після відновлення української влади на всій території Донбасу, — стосовно галузі в цілому. Зазначені заходи можуть мати наступний вигляд:

  1. Передусім треба передбачити виведення з експлуатації найбільш збиткових, занедбаних шахт, у першу чергу – з числа зруйнованих і затоплених, які потребують значних витрат на відновлення, а в подальшому – значних дотацій. За орієнтовними експертними оцінками — це 50-60 шахт. Але одночасне закриття такої кількості шахт є проблематичним з різних міркувань: соціальних, енергетичної безпеки країни, фінансових можливостей. Цей процес має зайняти 5-7 років.

Частину (приблизно половину) зазначених шахт доцільно перевести у режим консервації: одні з них з перетворенням на водовідкачувальні станції – у разі потреби за гідрогеологічними висновками, другі – з метою тимчасового заощадження коштів на їх ліквідацію, треті – для збереження можливості подальшої реконструкції з виведенням на беззбиткову роботу. Складені попередні переліки шахт, що підлягають виведенню з експлуатації (консервації, ліквідації), доцільно щороку коригувати, виходячи з реального стану шахт, створюючи таким чином конкурентні стимули для шахт щодо їх

збереження або включення до числа діючих, тобто змагання за право на існування.

  1. Визнати хибним повне скасування дотування державних шахт вже у 2015 році. Стосовно державних шахт, що залишаються в експлуатації, необхідно забезпечити їх тимчасове (до технічної модернізації) дотування у повному обсязі (включаючи капітальні дотації на просте відтворення виробничих потужностей) і збільшити субсидування технічного переоснащення (розширеного відтворення) на конкурсних засадах за умови подальшого скасування або істотного зменшення поточних дотацій. Відповідно слід суттєво удосконалити систему державної підтримки (субсидування) вугледобувних підприємств з наданням їй стимулюючого характеру, використавши наявні науково-методичні розробки.
  2. Потребує реформування організаційно-економічна структура державного сектору вугільної промисловості з орієнтацією на створення у ньому ринкового конкурентного середовища.

Існуючі державні унітарні вугледобувні підприємства слід укрупнити і корпоратизувати з наданням шахтам (шахтоуправлінням) у їх складі статусу дочірніх підприємств. Така реорганізація має підвищити економічну самостійність та відповідальність підприємств і водночас спростити процедури їх подальшого можливого роздержавлення.

У руслі тенденцій до децентралізації влади доцільно розглянути питання щодо створення на базі існуючих підприємств регіональних державних акціонерних компаній на рівні областей. В цьому разі, наприклад, їм має виділятися на ряд років наперед загальна сума державного фінансування і надаватися право самостійно розподіляти цю суму за напрямами використання (дотування, субсидування технічного переоснащення і реконструкції, фінансування виведення з експлуатації тощо), тобто значною мірою самостійно проводити політику стосовно державного сектора вугільної галузі.

  1. Необхідно здійснити лібералізацію ринку вугільної продукції із скасуванням так званого оптового ринку вугілля, як це й передбачалося прийнятою у 2010 р. програмою реформ, шляхом переходу до укладення прямих договорів (контрактів) між виробниками і споживачами вугільної продукції та впровадження біржової (аукціонної) торгівлі вугіллям. При цьому нинішнього оператора оптового ринку вугілля – державне підприємство “Вугілля України” доцільно не ліквідувати, як намічалося раніше, а перетворити на галузевий інформаційно-консалтинговий центр з функціями моніторингу та прогнозування ринку вугільної продукції, відповідного інформаційного забезпечення органів влади та підприємств, розробки пропозицій щодо захисту внутрішнього вугільного ринку, посередництва в укладанні договорів (контрактів) між виробниками та споживачами вугілля та ін.
  2. Необхідно продовжити роздержавлення вугільної промисловості шляхом приватизації або передачі в концесію чи оренду державних вугледобувних підприємств. При цьому слід відмовитися від “кампанійщини” і здійснювати ці процеси в міру попиту, удосконаливши існуючу нормативно-правову базу.

Водночас слід сприяти  поширенню накопиченого певного позитивного досвіду спільної розробки вугільних родовищ державними і приватними підприємствами, а також інших форм державно-приватного партнерства.

  1. Недержавний сектор вугільної промисловості, який загалом успішно функціонує у ринковому середовищі, не потребує термінового і кардинального реформування. Разом з тим слід вжити рішучих заходів щодо припинення або легалізації несанкціонованого видобування вугілля з так званих “копанок”.
  2. У сфері техніко-технологічної модернізації вугільної промисловості треба не тільки впроваджувати існуючу сучасну високопродуктивну техніку і передові технології, але й працювати над створенням і використанням принципово нових засобів виймання вугілля в унікальних за складністю умовах українських родовищ, що з часом можуть бути затребуваними й на світовому ринку. Слід розглянути питання щодо створення спільного, за участі держави та приватного бізнесу на умовах державно-приватного партнерства, інноваційного (венчурного) фонду з відповідними механізмами комерціалізації наукво-технічних розробок.
  3. Радикальна модернізація вугільної промисловості буде пов’язана, безумовно, зі значним скороченням зайнятого в галузі персоналу. Необхідно удосконалити діюче законодавство щодо соціального захисту працівників, що вивільняються, з урахуванням досвіду Німеччини, Великобританії, Польщі, та розробити і реалізувати дієві заходи щодо створення нових робочих місць у депресивних шахтарських регіонах з використанням державних і приватних інвестиційних ресурсів.
  4. Визначаючи вугільну промисловість суттєвим чинником енергетичної безпеки країни, треба однак відмовитися від ще поширеної серед фахівців орієнтації на максимальне забезпечення вітчизняної економіки власним вугіллям, віддавши пріоритет досягненню беззбитковості вугільної галузі. Імпорт якісного і за прийнятною ціною вугілля, який вже й зараз становить відчутну частку паливно-енергетичного балансу, має стати суттєвою складовою енергетичної політики, для чого слід розвивати відповідну інфраструктуру (глибоководні порти, тощо).
  5. Прискореному й успішному здійсненню радикальної та багатопланової модернізації паливно-енергетичного комплексу і в тому числі вугільної промисловості України могла би суттєво посприяти матеріальна й інтелектуальна допомога європейської спільноти. Конкретні сфери та форми такої допомоги мають бути визначені в процесі розробки відповідної програми.
  6. Реальними видаються такі орієнтовні терміни виконання основних заходів щодо відновлення та модернізації вугільної промисловості:

1) відновлення зруйнованих і пошкоджених шахт – 2015 — 2017рр.;

2) впровадження тимчасового порядку державної фінансової підтримки підприємств-споживачів вугільної продукції, придбаної за ціною, вищою за ринкову, у підприємств-виробників цієї продукції, розташованих на території, що зараз не контролюється українською владою, — 2015р.;

3) поетапне (спочатку в частині вугільної галузі, що зараз підпорядкована   українській   владі,   а   потім  у всій    галузі)  впровадження

удосконаленої загальної системи державної підтримки (субсидування) вугледобувних підприємств – 2016 р.;

4) поетапне впровадження удосконаленої системи соціального захисту працівників, що вивільняються внаслідок реструктуризації та модернізації галузі, — 2016 р.;

5) реформування організаційно-економічної структури державного сектору галузі (корпоратизація вугледобувних підприємств, створення регіональних державних акціонерних вугільних компаній) – 2016 р.;

6) лібералізація вугільного ринку (перехід до укладення прямих контрактів між виробниками і споживачами вугільної продукції, впровадження біржової, аукціонної торгівлі вугіллям) -2016 р.;

7) створення галузевого інноваційно-венчурного фонду за участю державного та приватного бізнесу – 2017 р.;

8) реструктуризація галузі –

консервація збиткових шахт – до 2020 р.

ліквідація збиткових шахт – до 2025 р.;

9) приватизація, передача в концесію або оренду державних шахт – до 2025 р.;

10) припинення дотування (державної підтримки за собівартістю продукції) вугледобувних підприємств – до 2025 р.;

11) припинення усіх форм систематичного субсидування (державної фінансової підтримки) вугледобувних підприємств – 2025 р.

Для фінансування заходів щодо відновлення та модернізації вугледобувних, вуглезбагачувальних та інших підприємств вугільної промисловості України поряд з коштами вітчизняних інвесторів передбачається залучити кошти міжнародних донорів. Терміни виконання заходів мають індикативний характер і мають змінюватися відповідно до змінення військово-політичного стану в Донбасі.

Окрім впливу складного воєнно-політичного стану у Донбасі, фінансовий дисбаланс у традиційно збитковій вугільній промисловості України, як і раніше, не тільки зберігається, але й посилюється за рахунок таких основних факторів:

  • неухильного зростання, порівняно з попереднім роком, цін на матеріали та обладнання для вугледобувного виробництва;
  • відсутності коштів державної підтримки вугледобувних підприємств на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції;
  • практичного припинення реформування в 2013-2014 роках державного сектора галузі;
  • недостатньо гнучкої експортно-імпортної політики щодо вугільної продукції.

 

Проект розпорядження Кабінету Міністрів України “Про схвалення Концепції Державної цільової економічної програми реформування вугільної промисловості на 2015-2020 роки ” розроблений Міністерством енергетики та вугільної промисловості.

Проект розпорядження КМУ

Мінекономрозвитку визначив 8 бірж для торгівлі вугіллям

Мінекономрозвитку проведено конкурс з відбору товарних бірж для організації та проведення електронних біржових торгів з купівлі-продажу вугільної продукції. Про це йдеться у повідомленні міністерства.

За результатами конкурсу переможцями визначені: товарна біржа \»Перспектива-Коммодіті\», Українська енергетична біржа, ТОВ \»Українська універсальна біржа\», товарна біржа \»Київська агропромислова біржа\», товарна біржа \»Катеринославська\», Донецька товарна біржа, товарна біржа \»ІННЕКС\», товарна біржа \»Контрактовий дім УМВБ\».

\»Товарні біржі, визнані переможцями, протягом трьох місяців з дати оприлюднення міністерством інформації про результати конкурсу проводять тестові електронні біржові торги з купівлі-продажу вугільної продукції\», — сказано у повідомленні.

Нагадаємо, уряд розпорядженням № 1070-р від 26 жовтня 2011 року схвалив концепцію переходу на біржову форму продажу вугілля. Критеріями для відбору бірж були зареєстрований і сплачений статутний капітал, технічні можливості торговельних систем і програмно-апаратних комплексів, досвід роботи біржі, розмір плати за послуги.

Верховна Рада збільшила на 1,51 млрд. грн. видатки на технічне переоснащення та охорону праці на вугледобувних підприємствах

Верховна Рада України на засіданні 16 жовтня 2012 року ухвалила Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» щодо збільшення видатків на технічне переоснащення та охорону праці на вугледобувних підприємствах.

За ухвалення Закону в цілому проголосували 267 депутатів.

Закон передбачає збільшення видатків на технічне переоснащення та охорону праці на вугледобувних підприємствах за бюджетною програмою КПКВК 1101200 «Державна підтримка будівництва вугле- та торфодобувних підприємств, технічне переоснащення зазначених підприємств, у тому числі через механізм здешевлення та погашення кредитів, а також виконання програми реновації гірничошахтного обладнання» на 1 450,0 млн. гривень.

Також передбачено збільшення на 60,0 млн. гривень бюджетних видатків на заходи з охорони праці та підвищення техніки безпеки на вугледобувних підприємствах за бюджетною програмою КПКВК 1101160 «Заходи з охорони праці та підвищення техніки безпеки на вугледобувних підприємствах, а саме оснащення новітніми приладами контролю за параметрами шахтної атмосфери та засобами контролю дегазації».

Виділення коштів буде сприяти технічному переоснащенню вугледобувних підприємств та збільшенню обсягів видобутку вугілля, а також забезпечить підвищення безпеки праці шахтарів на вугледобувних підприємствах.

Стан (2009-2012р.р.) та перспективи розвитку вугільної промисловості до 2022 року

Стан (2009-2012р.р.) та перспективи розвитку вугільної промисловості до 2022 рокуСтан (2009-2012р.р.) та перспективи розвитку вугільної промисловості до 2022 року

Вугільна промисловість України відіграє особливу роль у забезпеченні стабільного поточного функціонування і розвитку національної економіки. Вона об’єктивно створює основи енергетичної безпеки держави і експортного потенціалу її металургійної промисловості. Проте через повільне та суперечливе реформування державний сектор галузі роками знаходиться в стані стагнації, використовуючи при цьому багатомільярдні ресурси бюджетної державної підтримки. В останні десять років загальний обсяг видобутку вугілля в Україні характеризується вкрай низькою стабільністю і коливається в межах 72-82 млн. тонн на рік. За період, що пропонується для розгляду і аналізу (2009-2012 р.р.), відмічається зростання вуглевидобутку в цілому з 72,3 млн. тонн у 2009 р. до 75,2 млн. тонн у 2010р. і майже 82,0 млн. тонн у 2011 році. При цьому на шахтах державного сектора відбувалося падіння обсягів видобутку у 2009 і 2010 р.р. на 10,6% і 9,2% відповідно. У 2011 р. тут вуглевидобуток збільшився на 3 млн. тонн (8,5%) та склав понад 38,4 млн. тонн – тобто досяг рівня 2009 року. У 2012 р. державні підприємства планують забезпечити видобуток 25,1 млн. тонн вугілля (без урахування ДП «Ровенькиантрацит» та ДП «Свердловантрацит», які передано у концесію). Перед ними поставлено завдання – підвищити рівень цього видобутку на 10%. Проте зазначене потребує відповідних державних або недержавних інвестиційних ресурсів на технічне переоснащення. Саме у цьому питанні вугільні шахти, які входять у сферу управління Міненерговугілля, мають великі труднощі.

Загалом інвестиційна привабливість державних шахт суттєво знижується через вкрай низький рівень їх виробничо-господарської діяльності. Так, збитки від випуску товарної вугільної продукції державними вугільними підприємствами у 2009 р. (без урахування коштів держпідтримки) склали 7045,3 млн. грн., у 2010 р. – 7093,3 млн. грн. і у 2011 р. – 8888,4 млн. гривень. Таким чином за три останніх роки вони збільшилися майже на 26,2%. У ситуації, що склалася, держава вимушена за рахунок бюджетних коштів частково покривати витрати із собівартості готової товарної вугільної продукції. При цьому обсяги такої підтримки мають сталу тенденцію до істотного збільшення. У 2011 р. при видобутку вугілля на рівні 38,4 млн. тонн вона склала 6,7 млрд.грн. проти 4,7 млрд.грн. для аналогічного вуглевидобутку у 2009 р., або зросла на 42%. Держава здійснює бюджетну підтримку шахт Міненерговугілля і по деяким іншим напрямкам їх поточного функціонування і розвитку. В цілому зазначені асигнування у минулому році склали майже 10,5 млрд.грн. і збільшилися проти 2010р. на 36%.

В існуючій збитковості державного сектора вугільної промисловості України слід виділяти дві складові. Перша зумовлена недоотриманням доходу від реалізації вугілля на внутрішньому ринку через встановлені занижені ціни заради підтримки конкурентоспроможності практично всіх галузей економіки (в першу чергу електроенергетики та чорної металургії – основних споживачів дешевого вугілля, а також галузей, що споживають дешевшу електроенергію та метал); друга складова збитковості формується безпосередньо на вугледобувних підприємствах. Економічний аналіз збитковості шахт свідчить, що вона утворюється під одночасним впливом багатьох факторів як об’єктивного характеру (складність гірничо-геологічних умов, низька якість запасів вугілля тощо), так і суб’єктивного (низький технологічний рівень виробництва, неефективне управління, цінові диспропорції).

Тому розвиток вітчизняної вугільної промисловості має бути спрямований на підвищення конкурентоспроможних обсягів видобутку вугілля для забезпечення необхідного рівня енергетичної безпеки держави, експортного потенціалу металургійної промисловості, а також – потреб комунально-побутових споживачів і населення. За експертними оцінками фахівців галузі, а також прогнозами у науково-технічній та економічній літературі досягнення зазначеної мети розвитку вугледобувного виробництва в Україні може бути забезпечено при видобутку у 2022 р. 100-115 млн. тонн вугілля. Для цього у програмі розвитку галузі необхідно передбачити:
• прискорення реструктуризації та кардинальне підвищення технічного рівня і розвитку шахтного фонду на базі реконструкції гірничого господарства шахт, будівництва нових виробничих потужностей, інноваційної модернізації, технічного переоснащення вугледобувних підприємств, що забезпечуть перехід на новий техніко-технологічний рівень виробництва;
• підвищення рівня використання виробничих потужностей;
• приведення якості вугільної продукції до конкуренто-спроможного рівня;
• подальше ефективне роздержавлення вугледобувних підприємств (приватизація, передача в оренду чи концесію, державно-приватне партнерство);
• впровадження ринкових механізмів фінансового забезпечення поточного функціонування і розвитку шахт з метою стимулювання залучення недержавних інвестицій у галузь і досягнення сучасних параметрів ефективності відпрацювання вугільних родовищ;
• лібералізацію ринку вугілля зі створенням системи цінових індикаторів;
• приведення якості трудового потенціалу у відповідність до нового техніко-технологічного рівня виробництва шляхом цільової підготовки та перепідготовки робітників і спеціалістів потрібного фаху та менеджерів;
• реформування системи управління державним сектором вугільної промисловості через розмежування функцій державного регулювання і господарського управління;
• посилення регуляторної ролі держави у функціонуванні підприємств в галузі незалежно від форми власності.

Материал выступления С.В. Янко на Пленуме ЦК Профсоюза работников угольной промышленности

Материал выступления С.В. Янко на Пленуме ЦК Профсоюза работников  угольной промышленности

Материал выступления С.В. Янко на Пленуме ЦК Профсоюза работников угольной промышленности
Материал выступления С.В. Янко на Пленуме ЦК Профсоюза работников
угольной промышленности

г. Киев, 28 мая 2012 г.

Уважаемые коллеги!

Рассмотрение на сегодняшнем Пленуме ЦК профсоюза итогов выполнения Отраслевого соглашения с участием представителей Минэнергоугля, профсоюзов и отраслевого объединения организаций работодателей угольной промышленности – это конкретное подтверждение углубления и развития в нашей стране социального диалога на равноправной трехсторонней основе при решении социально-экономических проблем. Европейская традиция трипартизма все более проникает в сферу практической деятельности государственных органов управления, профсоюзов и работодателей.
Анализируя уровень выполнения заданий, предусмотренных так называемой «малой отраслевой конституцией», каковой по сути является Отраслевое соглашение, в отведенное мне время считал бы необходимым остановиться на следующем.

При составлении Отраслевого соглашения между Министерством угольной промышленности Украины, другими государственными органами, собственниками (объединениями собственников), которые функционировали в угольной отрасли, и профсоюзами ещё в 2007 году в разделе «Сфера действия Соглашения» было определено: «Минуглепром и Предприятия с участием Профсоюзов будут содействовать образованию отраслевого объединения работодателей угольной промышленности независимо от форм собственности».
Прошло уже более пяти лет с того времени. Что же сделано по этому вопросу?

Решены ряд ключевых организационных вопросов. В частности: разработана структура, утверждены руководящие органы, а также Устав объединения, который зарегистрирован в Министерстве юстиции Украины. В четырех угледобывающих регионах созданы областные организации – Донецкая, Луганская, Волынская и Львовская. В состав объединения вошло 50 крупных предприятий отрасли с численностью 230 тысяч трудящихся. Оно также является членом международной организации «Европейская ассоциация угля и лигнитов» (EURACOAL). В марте т.г. в Брюсселе на заседании технического совета наша делегация презентовала проект «Технология освоения глубоко залегающих угольных месторождений». Мы занимаемся не только наработками на перспективу. В настоящее время объединение активно участвует в экспертизе отдельных нормативно-правовых актов по вопросам развития угольной отрасли. С целью усиления этой работы предлагаем в каждой организации работодателей сформировать из числа высококвалифицированных специалистов группы экспертов по наиболее важным проблемам.

Работники нашего объединения также представляют угольщиков в наблюдательных советах и правлениях фондов социального страхования; комиссиях и рабочих группах, занимающихся разработкой норм Таможенного и Налогового кодексов Украины, подготовки Генерального и Отраслевого соглашения на новый срок. Совместно с Федерацией работодателей Украины мы отрабатываем совместную позицию по защите интересов отечественного производителя.

К сожалению, нам до сих пор не удалось привлечь в состав объединения все предприятия и организации отрасли независимо от форм собственности. Считаем, что решение этой проблемы является серьезным резервом в усилении нашей дальнейшей работы.

Что касается выполнения других заданий Отраслевого соглашения, то они, как отмечалось в докладах, реализованы примерно на 90%. На полное выполнение некоторых из них, особенно социальной направлености, средств, как всегда, не хватает. С этим можно согласиться, а можно и подискутировать. Спрашивается: какие дополнительные финансовые ресурсы ещё необходимо задействовать, чтобы своевременно обеспечить наших трудящихся бытовым топливом согласно действующим нормам? Возможно угля нет? Так по состоянию на 1 мая с.г. на складах шахт его скопилось почти 4,2 млн.тонн, в том числе на государственных – 2,2 млн.тонн. Бери – не хочу. Стыд и позор, когда шахтер, добывающий уголь, и его семья живут в неотапливаемом помещении. Кроме того, имеют место нередкие случаи, когда шахтеры, особенно перешедшие на заслуженный отдых с действующих, а также ликвидируемых предприятий отрасли, вообще не получают бытовое топливо или компенсацию за него в соответствии со статьей 43 Горного закона Украины. Эти крайне позорные явления недопустимы.

Или вопросы безопасного ведения горных работ. По данным Минэнергоугля, только в первом квартале с.г. на шахтах Украины было травмировано 972 человека, 42 из них – смертельно. Кстати, за этот период было травмировано 53 инженерно-технических работника, в том числе два – смертельно. То есть те специалисты, которые должны следить за охраной труда. При этом в целом по отрасли количество смертельных случаев на 1 млн.тонн добычи угля составило 1,9; на госпредприятиях – 3,3 и увеличилось по сравнению с аналогичным периодом прошлого года на 38%. В тоже время, к примеру, в Китае этот коэффициент составляет 0,5. Такой же уровень в России, а в Польше – 0,1; в США – 0,03; в Австралии – 0,01.

Видимо, одной из причин высокого травматизма является крайне неудовлетворительная организация труда и неуправляемый режим работы угольных предприятий. Ведь в последнее время они работают по добыче угля 365-366 дней в году. Даже в довоенное, военное и послевоенное время шахты работали по добыче угля не более 360 дней. В праздничные дни (1 января, 1 и 2 мая, 7 и 8 ноября и 5 декабря) они не работали. Кстати, в 60-е, 70-е и 80-е годы истекшего века шахты не только в праздничные, но и в воскресные дни не работали по добыче угля. На них производились капитальные и профилактические ремонты. Это была одна из мер, способствующая ежегодному росту объемов добычи угля и снижению производственного травматизма. Сегодня о таком рациональном режиме работы угольных предприятий просто забыли. Так, за истекшие 4 месяца текущего года среднесуточная добыча угля по всем шахтам Украины составила 217 тыс.тонн. В позапрошлое воскресенье (20 мая) она была 217,4 тыс.тонн, то есть нет разницы между выходными и рабочими днями. Поэтому не случайно у нас допускаются крупные аварии, не имеющие аналогов в мировой практике угледобычи. К примеру, разрушение башенного копра.

Нельзя считать нормальным и то, что мы только говорим о переводе теплоэлектростанций и теплоэлектроцентралей на сжигание в их топках угля вместо дорогостоящего импортируемого газа. Но разговоры продолжаются из года в год, а положение не меняется. Разве допустимо, чтобы угледобывающие предприятия останавливали из-за отсутствия спроса на их продукцию, неся при этом колоссальные убытки из-за условно постоянных расходов (вентиляция, водоотлив и т.д.). Видимо службы ГП «Уголь Украины», а также сбытовые организации негосударственных угледобывающих предприятий в данном вопросе много недорабатывают.

В связи с этим считаю особо важным определиться, в конце концов, с балансом необходимого в стране топлива и, прежде всего угля. Нельзя считать нормальным, когда на складах шахт накапливаются сверхдопустимые объемы угля, качество которого ежедневно снижается; нередко происходит его самовозгорание, с вытекающими отсюда последствиями.

Хотел бы также сказать несколько слов о себестоимости и цене на угольную продукцию. В министерском обзорнике основных показателей работы угольных предприятий за январь-апрель с.г. значится: себестоимость одной тонны товарной угольной продукции по всем угольным предприятиям Украины составляет 985 грн., по государственным – 1309 гривен. В тоже время цена одной тонны товарной продукции в оптовых ценах составляет, соответственно, 588 и 632 гривны. То есть себестоимость в среднем в 1,5-2,0 раза выше цены. Только одно предприятие, как видно из обзорника, — шахта Краснолиманская, отгружает угольную продукцию по цене, превышающей себестоимость на 5 гривен. А почему? Да потому, что шахты покупают материалы, оборудование и запасные части к нему по заоблачным ценам, а отгружают угольную продукцию по фиксированным. Никто, кроме шахтеров, не хочет работать себе в убыток.

В связи с этим, экономическим службам как Министерства, так и угольных предприятий есть над чем поработать. Почему-то за 1000 м3 газа платим более 500 долларов США, а за уголь, равноценной калорийности, в 2-2,5 раза меньше. Абсурд!
И вообще я считаю, что в этом зале присутствуют те, от кого зависит если не всё, то многое, чтобы задания, предусмотренные нашей, как я её уже называл «малой отраслевой конституцией», не только выполнялись, но и перевыполнялись с целью более полного удовлетворения материальных и моральных потребностей шахтерских коллективов.

Спасибо за внимание!

Прес-конференція “Безпечні умови праці – життя і здоров’я працівників”

3 жовтня 2012 року, за участі керівництва та експертів Федерації роботодавців України відбудеться прес-конференція “Безпечні умови праці – життя і здоров’я працівників”. Початок прес-конференції об 11.40.

В рамках заходу буде проведено прес-тур на АТ “Ветропак Гостомельський склозавод”, де буде відбуватись ознайомлення журналістів з виробничою діяльністю та організацією системи управління охороною праці на підприємстві. З програмою прес-туру можна ознайомитись тут

ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОБОТИ «Укрвуглероботодавці»

ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОБОТИ «Укрвуглероботодавці»ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОБОТИ «Укрвуглероботодавці»

Затверджено Радою об’єднання
«Укрвуглероботодавці»
25 червня 2012 р. № 32/65

ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОБОТИ
Всеукраїнського галузевого об’єднання організацій роботодавців вугільної промисловості «Укрвуглероботодавці»
на 2012-2013 роки

ОЗНАЙОМИТИСЬ

Шахта «Білоріченська» повернулася в державну власність

Шахта «Білоріченська» повернулася в державну власністьШахта «Білоріченська» повернулася в державну власність

Шахта «Білоріченська» (смт. Білоріченський Лутугинського району Луганської області) згідно з рішеннями судів повернута у державну власність та передана в управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Так, згідно з рішенням Господарського суду м. Києва від 15.12.2011 було визнано недійсним рішення позачергових загальних зборів від 19.11.2010 Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Білоріченська» дочірнього підприємства Державної холдингової компанії «Луганськвугілля», згідно з яким Державне відкрите акціонерне товариство «Шахта «Білоріченська» дочірнього підприємства Державної холдингової компанії «Луганськвугілля» було припинено шляхом реорганізації в Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахта «Білоріченська».

Державну реєстрацію ТОВ «Шахта «Білоріченська» за рішенням суду було скасовано.

Це рішення було підтверджено у судах вищих інстанцій — рішеннями Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 та рішеннями Вищого господарського суду від 12.04.2012 та 25.06.2012.

За наказом Міненерговугілля від 15 серпня 2012 року, виконуючим обов’язки голови правління Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Білоріченська» дочірнього підприємства Державної холдингової компанії «Луганськвугілля» було призначено Володимира Володимировича Ровенського. З 3 вересня 2012 року він приступив до виконання своїх обов’язків.

Що стосується інформації, розповсюдженої 14.09.2012 в деяких інтернет-ЗМІ щодо, начебто, проблем у роботі шахти, то ця інформація не відповідає дійсності.

За інформацією керівника підприємства Володимира Ровенського, шахта працює в звичайному режимі: зокрема зранку 14 вересня робоча чергова зміна шахтарів приступила до виконання планових робіт.

Слід також зазначити, що після повернення шахти у держвласність зарплата шахтарів стала розраховуватися за новими тарифними ставками, розрахованими із мінімальної зарплати 1073 гривні. До цього часу заробітну плату шахтарям нараховували з розрахунку мінімальної зарплати у 888 гривень.

Крім того, зараз завершується процес укладення договору з Державним підприємством «Вугілля України» щодо реалізації Державним відкритим акціонерним товариством «Шахта «Білоріченська» вугілля, видобутого на шахті, за цінами значно вищими, аніж до повернення шахти у державну власність.

Переглядаються та приводяться до законодавчо встановлених нормативів й інші соціальні стандарти життя шахтарів.