Стан (2009-2012р.р.) та перспективи розвитку вугільної промисловості до 2022 року
Вугільна промисловість України відіграє особливу роль у забезпеченні стабільного поточного функціонування і розвитку національної економіки. Вона об’єктивно створює основи енергетичної безпеки держави і експортного потенціалу її металургійної промисловості. Проте через повільне та суперечливе реформування державний сектор галузі роками знаходиться в стані стагнації, використовуючи при цьому багатомільярдні ресурси бюджетної державної підтримки. В останні десять років загальний обсяг видобутку вугілля в Україні характеризується вкрай низькою стабільністю і коливається в межах 72-82 млн. тонн на рік. За період, що пропонується для розгляду і аналізу (2009-2012 р.р.), відмічається зростання вуглевидобутку в цілому з 72,3 млн. тонн у 2009 р. до 75,2 млн. тонн у 2010р. і майже 82,0 млн. тонн у 2011 році. При цьому на шахтах державного сектора відбувалося падіння обсягів видобутку у 2009 і 2010 р.р. на 10,6% і 9,2% відповідно. У 2011 р. тут вуглевидобуток збільшився на 3 млн. тонн (8,5%) та склав понад 38,4 млн. тонн – тобто досяг рівня 2009 року. У 2012 р. державні підприємства планують забезпечити видобуток 25,1 млн. тонн вугілля (без урахування ДП «Ровенькиантрацит» та ДП «Свердловантрацит», які передано у концесію). Перед ними поставлено завдання – підвищити рівень цього видобутку на 10%. Проте зазначене потребує відповідних державних або недержавних інвестиційних ресурсів на технічне переоснащення. Саме у цьому питанні вугільні шахти, які входять у сферу управління Міненерговугілля, мають великі труднощі.
Загалом інвестиційна привабливість державних шахт суттєво знижується через вкрай низький рівень їх виробничо-господарської діяльності. Так, збитки від випуску товарної вугільної продукції державними вугільними підприємствами у 2009 р. (без урахування коштів держпідтримки) склали 7045,3 млн. грн., у 2010 р. – 7093,3 млн. грн. і у 2011 р. – 8888,4 млн. гривень. Таким чином за три останніх роки вони збільшилися майже на 26,2%. У ситуації, що склалася, держава вимушена за рахунок бюджетних коштів частково покривати витрати із собівартості готової товарної вугільної продукції. При цьому обсяги такої підтримки мають сталу тенденцію до істотного збільшення. У 2011 р. при видобутку вугілля на рівні 38,4 млн. тонн вона склала 6,7 млрд.грн. проти 4,7 млрд.грн. для аналогічного вуглевидобутку у 2009 р., або зросла на 42%. Держава здійснює бюджетну підтримку шахт Міненерговугілля і по деяким іншим напрямкам їх поточного функціонування і розвитку. В цілому зазначені асигнування у минулому році склали майже 10,5 млрд.грн. і збільшилися проти 2010р. на 36%.
В існуючій збитковості державного сектора вугільної промисловості України слід виділяти дві складові. Перша зумовлена недоотриманням доходу від реалізації вугілля на внутрішньому ринку через встановлені занижені ціни заради підтримки конкурентоспроможності практично всіх галузей економіки (в першу чергу електроенергетики та чорної металургії – основних споживачів дешевого вугілля, а також галузей, що споживають дешевшу електроенергію та метал); друга складова збитковості формується безпосередньо на вугледобувних підприємствах. Економічний аналіз збитковості шахт свідчить, що вона утворюється під одночасним впливом багатьох факторів як об’єктивного характеру (складність гірничо-геологічних умов, низька якість запасів вугілля тощо), так і суб’єктивного (низький технологічний рівень виробництва, неефективне управління, цінові диспропорції).
Тому розвиток вітчизняної вугільної промисловості має бути спрямований на підвищення конкурентоспроможних обсягів видобутку вугілля для забезпечення необхідного рівня енергетичної безпеки держави, експортного потенціалу металургійної промисловості, а також – потреб комунально-побутових споживачів і населення. За експертними оцінками фахівців галузі, а також прогнозами у науково-технічній та економічній літературі досягнення зазначеної мети розвитку вугледобувного виробництва в Україні може бути забезпечено при видобутку у 2022 р. 100-115 млн. тонн вугілля. Для цього у програмі розвитку галузі необхідно передбачити:
• прискорення реструктуризації та кардинальне підвищення технічного рівня і розвитку шахтного фонду на базі реконструкції гірничого господарства шахт, будівництва нових виробничих потужностей, інноваційної модернізації, технічного переоснащення вугледобувних підприємств, що забезпечуть перехід на новий техніко-технологічний рівень виробництва;
• підвищення рівня використання виробничих потужностей;
• приведення якості вугільної продукції до конкуренто-спроможного рівня;
• подальше ефективне роздержавлення вугледобувних підприємств (приватизація, передача в оренду чи концесію, державно-приватне партнерство);
• впровадження ринкових механізмів фінансового забезпечення поточного функціонування і розвитку шахт з метою стимулювання залучення недержавних інвестицій у галузь і досягнення сучасних параметрів ефективності відпрацювання вугільних родовищ;
• лібералізацію ринку вугілля зі створенням системи цінових індикаторів;
• приведення якості трудового потенціалу у відповідність до нового техніко-технологічного рівня виробництва шляхом цільової підготовки та перепідготовки робітників і спеціалістів потрібного фаху та менеджерів;
• реформування системи управління державним сектором вугільної промисловості через розмежування функцій державного регулювання і господарського управління;
• посилення регуляторної ролі держави у функціонуванні підприємств в галузі незалежно від форми власності.
