Про виробничо-технічну та економічну діяльність вугільної промисловості України за січень – вересень 2015 року.

На результати роботи вітчизняної  вугільної промисловості у третьому кварталі 2015 року  продовжувала впливати складна  військово–політична ситуація у Донецькій і Луганській областях.  Не дивлячись на припинення вогню та стале перемир’я між Києвом та сепаратистськими анклавами Донбасу, яке розпочалося у вересні поточного року, ситуація залишається нестабільною, хоча і менш напруженою. Відведення важкого озброєння і техніки, яке повільно продовжується у теперішній час, дає підстави для обережного оптимізму і надію на перехід збройного протистояння у політичну площину. На фінансово-економічний та виробничий стан галузі, окрім збройного конфлікту, глобально впливає загальна економічна криза в Україні, що продовжує поглиблюватися.

Станом на 01 жовтня 2015 року в Україні було у наявності 150 вугільних шахт. З них 69 шахт не працювало, у тому числі 49 – через територіальне розташування на підконтрольній терористичним угрупуванням зоні; 12 – шахти третьої групи, що готувалися до закриття та 8 шахт, які розташовані поза зоною бойових дій.

На території, що контролюється терористичними угрупуваннями,  знаходиться 85 шахт всіх форм власності, або 57% від їх загальної кількості в Україні. З них 60 шахт видобувають енергетичне вугілля. Із 90 шахт, які формально перебувають у сфері управління Міненерговугілля, 55 розташовані на контрольованій сепаратистами території, а 35 – поза зоною ведення бойових дій.

З 35 державних шахт, які розташовані на контрольованій Україною території, 33 шахти в середньому у вересні 2015 року видобували 17,8 тис. тонн вугілля на добу, а 2 – знаходяться в режимі водовідливу.

Вугільна промисловість, яка є однією з базових галузей національної економіки, на сьогоднішній день знаходиться у стадії глибокої рецесії, що з одного боку, обумовлено зовнішньою агресією та сепаратизмом на сході країни, з іншого, фінансово – економічною кризою. Динаміка основних показників стану державного сектору вугільної промисловості показує, що криза в галузі тільки посилюється. Майже 96% шахт понад 20 років працюють без реконструкції. Через повільну реструктуризацію галузі в експлуатації знаходиться значна кількість дрібних та середніх збиткових неперспективних шахт. Значних масштабів набуває знос активної частини промислово – виробничих фондів галузі. Із семи тисяч одиниць основного стаціонарного устаткування дві третини цілком відпрацювали свій нормативний термін і потребують негайної заміни.

Особливо загрозлива ситуація склалася в галузі після початку проведення антитерористичної операції, внаслідок чого було порушено залізничне сполучення, поставка матеріалів і обладнання на вугледобувні підприємства, значно погіршилися розрахунки за спожиту електроенергію і відвантажену вугільну продукцію. В результаті на підприємствах галузі, які знаходяться на повністю контрольованій території, за останній рік значно зменшилися обсяги видобутку вугілля і проведення гірничих виробок. Відсутність державної підтримки на часткове покриття витрат із собівартості вугільної продукції і відсутність програм заміщення ліквідованої державної підтримки на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної продукції іншими джерелами коштів, призвели до зростання заборгованості із заробітної плати і збільшенню соціальної напруги в шахтарських регіонах. Враховуючи складну ситуацію в економіці України, держава не має можливості підтримувати збиткові підприємства вугільної промисловості. Тому забезпечення формування якісно нової державної політики у вугільній галузі є важливим фактором відновлення її стратегічної ролі у забезпечені енергетичної безпеки країни, стимулюванні економічного зростання та підвищенні конкурентоспроможності України.

З метою подальшого реформування вугільної галузі підготовлено Концепцію цільової економічної програми реформування вугільної промисловості на 2015 – 2020 роки. У відповідності з Програмою, із 35 шахт буде вибрано найбільш перспективні, щоб залучити інвестиції та збільшити видобуток, що дозволить знизити собівартість продукції та працювати без дотацій.

Постановою КМУ від 12.05.2015 р. № 271 « Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015 році затверджено перелік об’єктів державної власності, що підлягають приватизації  у 2015 році, а також перелік об’єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2015 році після їх виключення із Закону України «Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» — у тому числі по Групі В «Добувна промисловість» — 30 шахт, та по групі Г – ДК «Укрторф».

Ще одним із головних напрямів реформування вугільної галузі є закриття безнадійно збиткових шахт і  відповідно здійснення заходів соціальної підтримки та створення умов для перенавчання та працевлаштування працівників, що вивільняються.

За січень-вересень 2015 року видобуток вугілля в Україні в цілому склав 29 млн. 692,4 тис. тонн, що на 9,1 млн. тонн (майже на 23,5%) менше аналогічного періоду попереднього року. У третьому кварталі галузь погіршувала виробничі показники в порівнянні з попередніми періодами. Так, наприклад,  у вересні місяці 2015 р. обсяг видобутку було зменшено на 21,9 % в порівнянні з таким же періодом 2014 р. Всього у цьому місяці було видобуто 3655,8 тис. тонн. Ще гірші результати з видобутку вугілля енергетичного призначення. Його видобуто у вересні місяці  2919,2 тис. тонн, або на 30,7% менше аналогічного періоду 2014 р.

У ситуації, що реально склалася на Донбасі, держава поки ще не знайшла дієвих важелів та стимулів для суттєвого збільшення вуглевидобутку на шахтах, які знаходяться у державній власності. Вони, на жаль, навпаки демонструють прискорення стагнації вугледобувного виробництва. Так, за  січень – вересень 2014 року загальний видобуток вугілля на державних підприємствах складав 15364,7 тис. тонн. За аналогічний період поточного року цей показник зменшився  у 3 рази до 5030,8 тис. тонн. Третій квартал поточного року став більш провальним у порівнянні з другим кварталом. Так, наприклад у вересні місяці 2015 р. загальний вуглевидобуток становив 541,4 тис. тонн, в той час як наприкінці другого кварталу 2015 р. у червні місяці він складав 587,4 тис. тонн . Обсяг видобутку вугілля на підприємствах Міненерговугілля в період  січень – вересень 2015 р. становив в цілому 5030,8 тис. тонн, що менше показників за такий же період 2014 р. на 1517,7 тис. тонн., або 23,2 % . З видобутком вкрай необхідного для економіки України енергетичного вугілля, ситуація ще складніша. Його обсяг у вересні поточного року фактично досяг 387,3 тис. тонн. Але зазначене становить всього 70,5 % від обсягу видобутку вересня 2014 р.  Доля видобутку вугілля у державному секторі галузі по відношенню до загальноукраїнського впала до 17%, тобто до найнижчого рівня за роки реформування вітчизняної вугільної промисловості.

Гірничі показники роботи підприємств галузі також за третій квартал поточного року погіршувались. Так, наприклад, у вересні місяці 2015 р. фактично проведено підготовчих виробок всього 8,3 км, що менше аналогічного періоду 2014 р. на 44,3%. Відповідно з 1.01.2015 р. по 1.10.2015 р., цей показник складає 69,6 км, або на 45,7 % менше аналогічного періоду 2014 р. Середньодіюча кількість очисних забоїв у вересні місяці поточного року – 72,5, або 84,7 % від аналогічних показників вересня 2014 р. З початку року по 1.10.2015 р. цей показник становить 74,7, тобто на 12,9 % менше від обсягів аналогічного періоду попереднього року. При цьому навантаження на очисний забій у вересні 2015 р. — 764,7 тонн (на 29,7% менше від вересня 2014 р.), з початку поточного року по 1.10.2015 р. відповідно 705 тонн (на 32 % менше ніж  за той же час попереднього року). У вересні місяці введено забоїв в експлуатацію лише 2 одиниці, що на 4 од. або на 66,7 % менше від попереднього періоду .

Економічні показники у третьому кварталі поточного року також не додають оптимізму. Так, наприклад, обсяг товарної продукції в оптових цінах у вересні місяці поточного року складав 651,6 млн. грн., що на 34 млн. грн. нижче аналогічного періоду 2014 р. З початку року по 1.10.2015 р., цей показник склав 5098 млн. грн., або на 553,1 млн. грн. менше ніж за той же період 2014 р. Реалізація товарної продукції в оптових цінах у вересні місяці 2015р. – 650,7 млн. грн., або 5,1 % менше від показників вересня 2014 р. З початку року по 1.10.2015 р. реалізація товарної продукції становить 5037,8 млн. грн., або 89,1% від обсягів відповідного періоду 2014. З початку року станом на 1 жовтня 2015 р. у галузі працювало 93,2 тис. чол., що складає 90,1% від показників 2014 р. При цьому підземних 58,4 тис. чол., або 89 % від чисельності попереднього року. Відповідно ГРОЗів – 8,4 тис., прохідників – 7 тис. Продуктивність праці робітника по видобутку вугілля на шахтах у вересні місяці становила 24,8 тонн (67,2% від вересня 2014 р.), з початку поточного року по 1 жовтня відповідно 22,5 тонн (65,6% від аналогічного періоду 2014 р.). Оптова ціна 1 тонни товарної вугільної продукції  у вересні 2015 р. знизилась на 24,56 грн. в порівнянні з аналогічним періодом 2014 р. і склала 891,86 грн. Відповідно з початку поточного року по 1.10.2015 р.  цей показник знизився на 49,05 грн. у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року і склав 819,09 грн. У вересні місяці 2015 р. собівартість 1 тонни готової вугільної продукції знизилась на 4 %, в порівнянні з аналогічним періодом попереднього року, до 1116,09 грн. З початку поточного року по 1.10.2015 р. на 7,4 %, в порівнянні з попереднім роком, до 1049,3 грн. Середньомісячна заробітна плата за період з 1 січня по 1 жовтня 2015 р. складає: трудящих – 6243,3 грн., промперсоналу – 6486 грн., робітників з видобутку вугілля   — 6177,3 грн.

Для сталого забезпечення економіки, комунально-побутових споживачів та населення електричною енергією Україна з жовтня минулого року збільшила імпорт енергетичного вугілля як з далекого зарубіжжя, так і Росії. Проте, через незадовільну роботу вітчизняних вугільних шахт, а також деструктивну цінову політику держави на вітчизняне та імпортоване вугілля та електричну енергію стан забезпечення теплових електростанцій вугіллям до цього часу залишається вкрай незадовільним. Уряд вимушений був задіяти прямі закупки електричної енергії у Російській Федерації. Політика заміщення дефіциту вітчизняного енергетичного вугілля імпортованим буде продовжуватися до кінця 2015 році. При цьому найважливішою складовою цієї політики, з нашої точки зору, має стати створення правових, організаційних, матеріально-технічних та фінансово-економічних умов для прискорення розвитку вугледобувного виробництва на українських шахтах.

У теперішній час Міністерством енергетики та вугільної промисловості формується оновлений паливно-енергетичний баланс. Зокрема, для збалансованої роботи енергосистем України заплановано використати 28,0 млн. тонн вугілля, а також накопичити на складах теплових електростанцій 2,5-3,0 млн. тонн. Баланс має уточнюватися щомісяця з урахуванням ситуації на паливно-енергетичному ринку. Але чи не найважливішим є якомога скоріше визначити обсяг вугілля українського походження, яке буде закладатися у паливно-енергетичний баланс. Також планується максимально завантажити енергоблоки ТЕС, що працюють на газовому вугіллі, якого у теперішній час є надлишок, при мінімальному завантаженні енергоблоків, які працюють на антрациті. Зараз ціна однієї тонни вугілля коливається від 1000 до 1500 гривень і підприємства, які здійснюють видобуток і постачання цього енергоносія, проводять заходи щодо оптимізації собівартості вугільної продукції.

Реалізація запланованого дозволить оздоровити виробничий та фінансово-економічний стан вугледобувних підприємств ДП “Львіввугілля” та “Волиньвугілля”, а також деяких шахт, які розташовані на контрольованих Україною територіях Донецької та Луганської областей. Проте, для кардинального вирішення проблем вітчизняної вугільної промисловості, а також підвищення її ролі у забезпеченні необхідного рівня енергетичної безпеки нашої держави необхідно прискорити розробку “Програми відновлення та модернізації вугільної промисловості України” хоча б на найближчу перспективу – 2015-2020 роки. За умови прийняття та з урахуванням її реалізації програму можна було б розробити на середню та довгострокову перспективи.

Метою Програми реформування вугільної промисловості 2015 – 2020 р.р. є комплексне розв’язання проблемних питань функціонування державних підприємств вугільної галузі, реалізація системних заходів з використання її потенціалу для збільшення обсягів видобутку вугілля, підвищення ефективності і переведення вугільної галузі на бездотаційний і самоокупний режим діяльності з одночасним вирішенням екологічних і соціальних проблем шахтарських регіонів.

Основними шляхами розв’язання проблеми є реформування вугільної галузі та залучення стратегічних інвесторів, приватизація перспективних і ліквідація (консервація) збиткових вугледобувних підприємств.

Програмою, яка була розроблена раніше Мінтопенерго і запропонована для розгляду і схвалення Урядом з метою оптимізації роботи державних підприємств вугільної галузі пропонувалося:

  • 24 шахти (перспективні), які мають понад 1,0 млрд. тонн промислових запасів вугілля і можливість в найкоротші терміни виходу на беззбиткову роботу перевести до складу Державної вугільної компанії (ДВК);
  • 5 шахт з низькими техніко – економічними показниками, високим зносом шахтного фонду, великими обсягами капітальних інвестицій, але значним обсягом запасів вугілля, понад 150 млн. тонн, передбачаються до консервації з червня поточного року;
  • 6 шахт, які закінчують відпрацювання промислових запасів або не мають можливості виходу на беззбиткову роботу при значних капітальних інвестиціях, передбачаються до ліквідації у поточному році.

Створення в структурі  ДВК 3 –ох виробничих дирекцій: Донецької, Луганської, та Західно — Української та ліквідація 7 –и апаратів управління державних підприємств загальною чисельністю 733 чол.

Крім того, перетворення 4 – х державних підприємств (самостійних шахт) у відокремленні підрозділи ДВК.

На етапі передачі шахт до консервації та ліквідації здійснити оптимізацію підпорядкованості підприємств допоміжного призначення та об’єктів соціальної інфраструктури.

Максимальне використання у виробництві науково – технологічної модернізації підприємств вугільної промисловості шляхом використання новітніх розробок галузевих інститутів.

Передбачалося, що всі заходи цієї Програми з метою ефективного реформування вугільної галузі будуть реалізовані шляхом оптимізації державної підтримки, забезпечення самоокупності видобутку вугілля і поетапного скороченні до 2020 року державної підтримки до мінімального обсягу. При цьому вже у другому півріччі 2016 року передбачалося переведення підприємств вугільної галузі на бездотаційний і самоокупний режим і, відповідно, скасування державної підтримки на собівартість вугільної продукції.

Планувалося, що після 2020 року діючі підприємства вугільної галузі повністю функціонуватимуть в рамках ринкових відносин, а держава не буде регулювати та дотувати їх діяльність. Реформування галузі мало би  створити базові умови для залучення приватних інвестицій у її розвиток, що в свою чергу дозволило б зберегти роль вугільної промисловості у забезпеченні енергетичної безпеки держави.

Однак, Програма, що була запропонована, не була схвалена Урядом і відправлена на додаткове опрацювання, з метою більш детального аналізу соціально – економічної ситуації та врахування всіх інших найскладніших чинників, що впливають на галузь в період загострення внутрішньої економічної кризи в умовах військового конфлікту на Донбасі. До теперішнього часу робота над актуалізацією Програми продовжується.

Особливу увагу в галузі необхідно приділити вирішенню соціальних проблем шахтарів. Серед першочергових – погашення заборгованості із заробітної плати. У прийнятому у квітні поточного року Верховною Радою України Законі “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про Державний бюджет України на 2015 рік” було передбачено виділення 400 млн. грн. на погашення заборгованості шахтарям по заробітній платі. На сьогоднішній день ці кошти вже використані. Уряд заявляє про повний розрахунок з шахтарями по заробітній платі за 2014 р. Але ж проблема заборгованості продовжує залишатися і в теперішній час.

Усвідомлюючи загальносуспільну важливість реформування вугільної галузі та важливість гострих соціальних питань, пов’язаних з таким реформуванням,  підприємство “Відділення вугілля, горючих сланців і торфу Академії гірничих наук України” пропонує наступні заходи з метою  відновлення та модернізації вугільної промисловості”.

Як відомо, вітчизняна вугільна промисловість вже тривалий час перебуває у критичному стані, який зараз перетворився на катастрофічний внаслідок військового конфлікту в Донбасі. Зважаючи на це, слід ставити завдання не про просте її відтворення у форматі, що склався в минулому, а про радикальну організаційно-економічну та техніко-технологічну модернізацію з орієнтацією на досягнення беззбитковості галузі. Для цього необхідні заходи, які слід негайно розпочати стосовно тієї  частини вугільної галузі, що зараз підпорядкована українській владі, а потім, після відновлення української влади на всій території Донбасу, — стосовно галузі в цілому. Зазначені заходи можуть мати наступний вигляд:

  1. Передусім треба передбачити виведення з експлуатації найбільш збиткових, занедбаних шахт, у першу чергу – з числа зруйнованих і затоплених, які потребують значних витрат на відновлення, а в подальшому – значних дотацій. За орієнтовними експертними оцінками — це 50-60 шахт. Але одночасне закриття такої кількості шахт є проблематичним з різних міркувань: соціальних, енергетичної безпеки країни, фінансових можливостей. Цей процес має зайняти 5-7 років.

Частину (приблизно половину) зазначених шахт доцільно перевести у режим консервації: одні з них з перетворенням на водовідкачувальні станції – у разі потреби за гідрогеологічними висновками, другі – з метою тимчасового заощадження коштів на їх ліквідацію, треті – для збереження можливості подальшої реконструкції з виведенням на беззбиткову роботу. Складені попередні переліки шахт, що підлягають виведенню з експлуатації (консервації, ліквідації), доцільно щороку коригувати, виходячи з реального стану шахт, створюючи таким чином конкурентні стимули для шахт щодо їх

збереження або включення до числа діючих, тобто змагання за право на існування.

  1. Визнати хибним повне скасування дотування державних шахт вже у 2015 році. Стосовно державних шахт, що залишаються в експлуатації, необхідно забезпечити їх тимчасове (до технічної модернізації) дотування у повному обсязі (включаючи капітальні дотації на просте відтворення виробничих потужностей) і збільшити субсидування технічного переоснащення (розширеного відтворення) на конкурсних засадах за умови подальшого скасування або істотного зменшення поточних дотацій. Відповідно слід суттєво удосконалити систему державної підтримки (субсидування) вугледобувних підприємств з наданням їй стимулюючого характеру, використавши наявні науково-методичні розробки.
  2. Потребує реформування організаційно-економічна структура державного сектору вугільної промисловості з орієнтацією на створення у ньому ринкового конкурентного середовища.

Існуючі державні унітарні вугледобувні підприємства слід укрупнити і корпоратизувати з наданням шахтам (шахтоуправлінням) у їх складі статусу дочірніх підприємств. Така реорганізація має підвищити економічну самостійність та відповідальність підприємств і водночас спростити процедури їх подальшого можливого роздержавлення.

У руслі тенденцій до децентралізації влади доцільно розглянути питання щодо створення на базі існуючих підприємств регіональних державних акціонерних компаній на рівні областей. В цьому разі, наприклад, їм має виділятися на ряд років наперед загальна сума державного фінансування і надаватися право самостійно розподіляти цю суму за напрямами використання (дотування, субсидування технічного переоснащення і реконструкції, фінансування виведення з експлуатації тощо), тобто значною мірою самостійно проводити політику стосовно державного сектора вугільної галузі.

  1. Необхідно здійснити лібералізацію ринку вугільної продукції із скасуванням так званого оптового ринку вугілля, як це й передбачалося прийнятою у 2010 р. програмою реформ, шляхом переходу до укладення прямих договорів (контрактів) між виробниками і споживачами вугільної продукції та впровадження біржової (аукціонної) торгівлі вугіллям. При цьому нинішнього оператора оптового ринку вугілля – державне підприємство “Вугілля України” доцільно не ліквідувати, як намічалося раніше, а перетворити на галузевий інформаційно-консалтинговий центр з функціями моніторингу та прогнозування ринку вугільної продукції, відповідного інформаційного забезпечення органів влади та підприємств, розробки пропозицій щодо захисту внутрішнього вугільного ринку, посередництва в укладанні договорів (контрактів) між виробниками та споживачами вугілля та ін.
  2. Необхідно продовжити роздержавлення вугільної промисловості шляхом приватизації або передачі в концесію чи оренду державних вугледобувних підприємств. При цьому слід відмовитися від “кампанійщини” і здійснювати ці процеси в міру попиту, удосконаливши існуючу нормативно-правову базу.

Водночас слід сприяти  поширенню накопиченого певного позитивного досвіду спільної розробки вугільних родовищ державними і приватними підприємствами, а також інших форм державно-приватного партнерства.

  1. Недержавний сектор вугільної промисловості, який загалом успішно функціонує у ринковому середовищі, не потребує термінового і кардинального реформування. Разом з тим слід вжити рішучих заходів щодо припинення або легалізації несанкціонованого видобування вугілля з так званих “копанок”.
  2. У сфері техніко-технологічної модернізації вугільної промисловості треба не тільки впроваджувати існуючу сучасну високопродуктивну техніку і передові технології, але й працювати над створенням і використанням принципово нових засобів виймання вугілля в унікальних за складністю умовах українських родовищ, що з часом можуть бути затребуваними й на світовому ринку. Слід розглянути питання щодо створення спільного, за участі держави та приватного бізнесу на умовах державно-приватного партнерства, інноваційного (венчурного) фонду з відповідними механізмами комерціалізації наукво-технічних розробок.
  3. Радикальна модернізація вугільної промисловості буде пов’язана, безумовно, зі значним скороченням зайнятого в галузі персоналу. Необхідно удосконалити діюче законодавство щодо соціального захисту працівників, що вивільняються, з урахуванням досвіду Німеччини, Великобританії, Польщі, та розробити і реалізувати дієві заходи щодо створення нових робочих місць у депресивних шахтарських регіонах з використанням державних і приватних інвестиційних ресурсів.
  4. Визначаючи вугільну промисловість суттєвим чинником енергетичної безпеки країни, треба однак відмовитися від ще поширеної серед фахівців орієнтації на максимальне забезпечення вітчизняної економіки власним вугіллям, віддавши пріоритет досягненню беззбитковості вугільної галузі. Імпорт якісного і за прийнятною ціною вугілля, який вже й зараз становить відчутну частку паливно-енергетичного балансу, має стати суттєвою складовою енергетичної політики, для чого слід розвивати відповідну інфраструктуру (глибоководні порти, тощо).
  5. Прискореному й успішному здійсненню радикальної та багатопланової модернізації паливно-енергетичного комплексу і в тому числі вугільної промисловості України могла би суттєво посприяти матеріальна й інтелектуальна допомога європейської спільноти. Конкретні сфери та форми такої допомоги мають бути визначені в процесі розробки відповідної програми.
  6. Реальними видаються такі орієнтовні терміни виконання основних заходів щодо відновлення та модернізації вугільної промисловості:

1) відновлення зруйнованих і пошкоджених шахт – 2015 — 2017рр.;

2) впровадження тимчасового порядку державної фінансової підтримки підприємств-споживачів вугільної продукції, придбаної за ціною, вищою за ринкову, у підприємств-виробників цієї продукції, розташованих на території, що зараз не контролюється українською владою, — 2015 – 2016 р.р.;

3) поетапне (спочатку в частині вугільної галузі, що зараз підпорядкована   українській   владі,   а   потім  у всій    галузі)  впровадження

удосконаленої загальної системи державної підтримки (субсидування) вугледобувних підприємств – 2016 р.;

4) поетапне впровадження удосконаленої системи соціального захисту працівників, що вивільняються внаслідок реструктуризації та модернізації галузі, — 2016 р.;

5) реформування організаційно-економічної структури державного сектору галузі (корпоратизація вугледобувних підприємств, створення регіональних державних акціонерних вугільних компаній) – 2016 р.;

6) лібералізація вугільного ринку (перехід до укладення прямих контрактів між виробниками і споживачами вугільної продукції, впровадження біржової, аукціонної торгівлі вугіллям) -2016 р.;

7) створення галузевого інноваційно-венчурного фонду за участю державного та приватного бізнесу – 2017 р.;

8) реструктуризація галузі –

консервація збиткових шахт – до 2020 р.

ліквідація збиткових шахт – до 2025 р.;

9) приватизація, передача в концесію або оренду державних шахт – до 2025 р.;

10) припинення дотування (державної підтримки за собівартістю продукції) вугледобувних підприємств – до 2025 р.;

11) припинення усіх форм систематичного субсидування (державної фінансової підтримки) вугледобувних підприємств – 2025 р.

Для фінансування заходів щодо відновлення та модернізації вугледобувних, вуглезбагачувальних та інших підприємств вугільної промисловості України поряд з коштами вітчизняних інвесторів передбачається залучити кошти міжнародних донорів. Терміни виконання заходів мають індикативний характер і мають змінюватися відповідно до змінення військово-політичного стану в Донбасі.

Але вищезазначені заходи розраховані на середньострокову або довгострокову перспективу. В теперішній час, в умовах військового конфлікту на Сході країни, найважливішими і першочерговими є наступні кроки:

  • Вирішення питання щодо забезпечення вугільних підприємств залізничним транспортом в повній мірі, для вивезення до місць призначення накопиченої на складах вугільної продукції.
  • Переведення котлів ТЕЦ, які раніше використовували антрацит, на газову групу вугілля, яке є в достатній кількості на складах.
  • Створення умов для нарощування видобутку енергетичного вугілля до обсягів не менше 6 — 7 млн. тонн для забезпечення енергетичної незалежності від поставок з окупованих територій Донбасу.
  • Додаткове бюджетне фінансування витрат, пов’язаних з вирішенням гострих соціальних проблем шахтарів, в обсязі не менше 700 млн. грн. на рік.

 

ПРОЕКТ ГАЛУЗЕВОЇ УГОДИ МІЖ МІНІСТЕРСТВОМ ЕНЕРГЕТИКИ ТА ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ, ФОНДОМ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ, ВСЕУКРАЇНСЬКИМ ОБ’ЄДНАННЯМ РОБОТОДАВЦІВ «ФЕДЕРАЦІЯ РОБОТОДАВЦІВ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ» І ПРОФСПІЛКОЮ ПРАЦІВНИКІВ ЕНЕРГЕТИКИ ТА ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ НА 2016-2018 РОКИ

ГУ МПЕУ 2016-2018-ПРОЕКТ

ПРОТОКОЛ 05-11-15