Все записи автора admin

Текст ГЕНЕРАЛЬНОЇ УГОДИ за результатами засідань 6 та 20 квітня 2015 року

ГЕНЕРАЛЬНА УГОДА

про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні

 

Загальні положення

 

Генеральну угоду (далі — Угода) укладено відповідно до законів України «Про колективні договори і угоди», «Про соціальний діалог в Україні» між органами виконавчої влади, в особі Кабінету Міністрів України (далі — Сторона органів виконавчої влади), всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців в особі Спільного представницького органу сторони роботодавців на національному рівні (далі — Сторона роботодавців, додаток __) та всеукраїнськими об’єднаннями професійних спілок в особі Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні (далі — профспілкова Сторона, додаток __), що надалі іменуються Сторонами.

Сторони керуватимуться принципами недопущення дискримінації у сфері трудових відносин за ознаками статі, раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного, соціального походження, віку, стану здоров’я, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов’язків, членства у професійній спілці чи іншому об’єднанні громадян, а також за іншими ознаками, не пов’язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Сторони сприятимуть створенню умов для ведення переговорів з укладення колективних договорів і угод відповідно до законодавства.

З дня набрання чинності цієї Угоди втрачає чинність Генеральна угода про врегулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2010–2012 роки.»

 

 

Розділ І

Підвищення конкурентоздатності національного виробника

та забезпечення зростання зайнятості

Сторони зобов’язались докладати спільних зусиль, спрямованих на:

 

2.(+п.7) Розвиток внутрішнього ринку, зниження імпортозалежності, підтримку вітчизняного виробництва, в першу чергу шляхом забезпечення прозорої податкової, тарифної та митної політики, забезпечення поліпшення умов роботи бізнесу при внесенні змін до митного та податкового законодавства.

  1. Впровадження механізмів державної підтримки експорту.
  2. Подолання технологічної відсталості та прискорення оновлення основних засобів з метою підвищення конкурентоспроможності підприємств та створення сучасних робочих місць.
  3. Удосконалення системи технічного регулювання. Активізацію роботи у сфері стандартизації шляхом залучення представників Сторін до роботи в технічних комітетах та у робочих групах з розроблення технічних регламентів.
  4. Підвищення якості адміністрування податку на додану вартість і прозорості його відшкодування. Щороку проводити спільний моніторинг впливу змін податкового законодавства з питань адміністрування ПДВ на якість його адміністрування та при необхідності готувати проекти необхідних змін до законодавства.
  5. Підвищення прозорості роботи ДФС, зокрема, шляхом регулярного обміну інформацією із соціальними партнерами згідно чинного законодавства.
  6. Створення умов для легалізації трудових відносин та збільшення економічної активності населення, сталого скорочення нелегальної та тіньової зайнятості населення.
  7. Проведення консультацій з основних напрямів державної цінової і тарифної політики щодо:

— соціальних наслідків проведення реформ у сфері природних монополій та у житлово-комунальному господарстві;

— здійснення заходів щодо адресної підтримки окремих категорій громадян;

— мінімізації негативного впливу підвищення цін/тарифів на рівень життя населення та ефективність функціонування галузей;

— встановлення цін/тарифів на продукцію (послуги) суб’єктів природних монополій, підприємств житлово-комунального господарства та послуги зв’язку на економічно обґрунтованому рівні;

— вдосконалення існуючих механізмів регулювання цін на продукцію та послуги природних монополій на внутрішньому ринку;

— підготовки рішень національних комісій під час формування і провадження державної політики ціноутворення у сфері природних монополій для промислових споживачів та населення;

— визначення механізмів здійснення спільного контролю сторін за встановленням цін і тарифів на продукцію та послуги суб’єктів природних монополій;

— здійснення аналізу перехресного субсидування при формуванні тарифів на електричну і теплову енергію, транспортні послуги.

1.5. Здійснювати, за підтримки держави, заходи щодо відновлення виробництва та запобігання можливого банкрутства на підприємствах, які мають стратегічне значення для держави.

1.6. Надавати безоплатно профспілковим організаціям інформацію про стан виконання покупцями державного майна (концесіонерами) зобов’язань за договорами його купівлі-продажу (фіксованими умовами конкурсів), концесійних договорів стосовно забезпечення зайнятості, оплати праці, збереження соціальних об’єктів та з інших питань соціально-трудових відносин.

1.8. Залучати представників профспілок до проведення перевірки стану виконання умов договорів купівлі-продажу (концесії) державного майна, укладених у процесі приватизації (концесії), в частині виконання його покупцями (концесіонерами) зобов’язань щодо соціальної діяльності акціонерних товариств і до вжиття визначених законодавством заходів у разі виявлення порушень таких умов.

1.12. Включати представників профспілкових організацій до складу комісій з питань: приватизації, передачі у концесію, реструктуризації, реорганізації та ліквідації суб’єктів господарювання, передачі об’єктів соціально-культурного призначення з державної власності у комунальну.

1.13. Залучати представників профспілкових організацій підприємств до проведення консультацій щодо підготовки змін до договорів купівлі-продажу державного майна в частині соціального пакету зобов’язань.

1.18. Проводити консультації із Сторонами стосовно проектів основних прогнозних показників економічного та соціального розвитку України.

1.29. Розробити та запровадити концепцію підвищення престижності праці.

  1. Удосконалення системи професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації, професійного навчання працівників та професійної орієнтації населення, умов здійснення наставництва. Впровадження системи підтвердження результатів неформального професійного навчання за робітничими професіями.
  2. Під час засідань комітетів, робочих груп, інших робочих органів, створених Національною тристоронньою соціально-економічною радою, обговорювати, у разі потреби із залученням керівників центральних органів виконавчої влади, представників сторін соціального діалогу, найбільш актуальні проблемні питання діяльності бізнесу, проекти нормативно-правових актів з питань економічної, фінансової, митно-тарифної та регуляторної політики.
  3. Забезпечити дотримання процедури погодження із соціальними партнерами проектів нормативно-правових актів з питань економічної, митно-тарифної, соціальної політики.

Забезпечити здійснення головними розробниками проектів нормативно-правових актів аналізу їх впливу на інвестиційний клімат та ринок праці.

  1. 23.Щорічновизначати перелік проектів у пріоритетних галузях економіки, які одержуватимуть підтримку держави через інструменти державних гарантій, часткової компенсації кредитної ставки, надання пріоритету у рамках кредитних проектів міжнародних кредиторів.

1.36. Удосконалення механізму забезпечення першим робочим місцем молоді шляхом економічного стимулювання роботодавця, зокрема через надання роботодавцю компенсації зі сплати єдиного соціального внеску.

  1. Спільно звертатись до НБУ з питань:

скасування рішення про запровадження скорочених термінів повернення валютної виручки, а також щодо зменшення частки валютної виручки, яка підлягає обов’язковому продажу;

  1. Проводити спільний моніторинг платних послуг, які є умовою для отримання адміністративних послуг та у разі необхідності вживати заходи щодо скорочення їх кількості та оптимізації вартості.

 

Забезпечення зайнятості населення, збереження та розвитку трудового потенціалу

1.38. Залучати сторони соціального діалогу до розробки державних та галузевих стандартів освіти, кваліфікаційних характеристик, професійних стандартів.

1.31. Проводити підвищення кваліфікації працівників не рідше одного разу на 5 років, а також проводити професійну перепідготовку та підвищувати кваліфікацію працівників у періоди їх неповної зайнятості та для працівників, які перебувають під загрозою вивільнення.

  1. Забезпечення участі сторін соціального діалогу у процесах розроблення прогнозних та програмних документів економічного і соціального розвитку, обговоренні результатів реалізації програмних документів, у тому числі галузевих стратегій розвитку.
  2. Забезпечення своєчасного проведення консультацій Сторін Угоди на всіх стадіях бюджетного процесу, підвищення ефективності роботи постійно діючої тристоронньої робочої групи для проведення консультацій з бюджетних питань.

15+14+30+31+32. Подальшу дерегуляцію підприємницької діяльності шляхом скорочення документів дозвільного характеру, розширення застосування декларативного принципу, лібералізації процедур здійснення нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

  1. Удосконалення системи професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації, професійного навчання працівників та професійної орієнтації населення. Впровадження системи підтвердження результатів неформального професійного навчання за робітничими професіями.
  2. Удосконалення методологічних підходів до прогнозування потреби у фахівцях та робітничих кадрах на ринку праці. Формування державного замовлення на підготовку фахівців та робітничих кадрів з урахуванням потреб ринку праці.
  3. Розвиток національної системи кваліфікацій, у тому числі підтримка діяльності існуючих та заохочення створення нових галузевих рад, розвиток систем незалежного підтвердження кваліфікацій, розроблення професійних стандартів, утворення укрупнених (інтегрованих) професій та, у разі необхідності, внесення їх до Національного класифікатора України «Класифікатор професій» ДК 003:2010.
  4. Забезпечити погашення заборгованості держави перед бізнесом з відшкодування ПДВ і повернення передплат податку на прибуток.

24 позиції 83. Проведення сторонами моніторингу ситуації щодо ефективності зменшення єдиного соціального внеску та у разі необхідності внесення змін до законодавства про єдиний соціальний внесок.

  1. Сприяти внесенню до Верховної Ради України проекту Закону України «Про установу бізнес-омбудсмена».
  2. Здійснювати заходи щодо виявлення та руйнування тіньових схем ухилення від сплати податків і мінімізації податкових зобов’язань.
  3. Спільно звертатися до НБУз питань:

— сприяння активізації кредитування реального сектору економіки та заходів з підтримки банків, які здійснюють таке кредитування.

  1. Не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення мораторію на проведення перевірок органами влади проводити консультації, щодо доцільності продовження строків його дії та порядку його застосування.

 

Сторони рекомендують для включення до галузевих (міжгалузевих), територіальних угод та колективних договорів питання щодо:

  1. Умов залучення представників профспілкових організацій до роботи в органах управління суб’єктів господарювання.
  2. Умов запровадження суб’єктами господарювання програм та стандартів соціальної відповідальності бізнесу, створення галузевих та корпоративних фондів професійної підготовки та підвищення кваліфікації працівників.
  3. Визначення обсягів професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців з вищою освітою та кваліфікованих робітників у навчальних закладах та безпосередньо у роботодавця та обсягів коштів на цю мету відповідно до потреб галузі, регіону, підприємства; запровадження дуальної форми підготовки у співпраці з навчальними закладами.
  4. Умов відновлення наставництва, удосконалення професійного навчання працівників безпосередньо на виробництві, запровадження системи підтвердження кваліфікації за робітничими професіями за результатами неформального навчання.
  5. Умов проведення професійної перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників, у періоди їх неповної зайнятості та для працівників, які перебувають під загрозою вивільнення.
  6. Створення галузевих та корпоративних фондів професійної підготовки та підвищення кваліфікації працівників і забезпечення їм державної підтримки.

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. Оплата, умови, охорона праці та соціальний захист працюючих

 

З метою забезпечення справедливого розподілу результатів праці, реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати і її достатній рівень, задоволення потреб працівників на рівні вище за державні соціальні стандарти і соціальні гарантії, захисту споживчої вартості доходів працівників.

Виходячи з великої державної ваги і значення питань охорони праці та промислової безпеки для подальшого розвитку суспільного виробництва, потреби створення здорових і безпечних умов праці та реалізації в Україні кращих європейських і світових практик промислової безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.

Для забезпечення реалізації і захисту прав та інтересів трудящих та членів їх сімей у сфері соціального захисту та соціального страхування.

 

Сторони домовились:

 

В сфері оплати праці

2.2. Збільшити частку основної заробітної плати в структурі фонду оплати праці до кінця 2016 року до розміру не менше 62%, до кінця 2017 року – до розміру не менше 64%.

2.3¹ Розмір заробітної плати некваліфікованого працівника небюджетної сфери за повністю виконану норму робочого часу у нормальних умовах праці повинен перевищувати фактичний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розрахований спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі праці та соціальної політики за попередній місяць відповідно до законодавства (розглянути можливість щодо включення формули розрахунку розміру заробітної плати некваліфікованого працівника небюджетної сфери як додатку до Генугоди).

Конкретний розмір мінімальних ставок (окладів) заробітної плати, міжпосадові, між розрядні співвідношення встановлюються в галузевих угодах і колективних договорах.

2.4. Установити перелік і розміри доплат та надбавок до тарифних ставок, окладів і посадових окладів працівників, підприємств, установ і організацій, що мають міжгалузевий характер (крім бюджетної сфери), для встановлення у галузевих, територіальних  угодах та колективних договорах згідно із додатком __.

2.5. Протягом дії цієї Угоди шляхом підвищення заробітної плати щороку зменшувати не менш ніж на 3 в. п. частку працівників, які отримують заробітну плату нижче за 2 мінімальні заробітні плати, та не менш ніж на 2 в. п. збільшувати частку працівників, які отримують заробітну плату вище, ніж 4 мінімальні заробітні плати.

2.6. Забезпечувати своєчасну і в повному обсязі виплату заробітної плати на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності.

Здійснювати постійний моніторинг за своєчасністю і повнотою виплати заробітної плати та сплати єдиного соціального внеску. У разі виникнення загрози або фактів несвоєчасності або неповної виплати заробітної плати та сплати єдиного соціального внеску вживати спільних оперативних заходів.

2.8. При формуванні проекту Державного бюджету на наступний рік проводити переговори щодо встановлення розміру мінімальної заробітної плати в строки та порядку, передбачені відповідним Регламентом (додаток __ до Угоди).

У разі коли розмір мінімальної заробітної плати протягом двох місяців поспіль становитиме менше 35 відсотків середньої заробітної плати в економіці ініціювати переговори щодо перегляду в установленому порядку розміру мінімальної заробітної плати.

2.12. Не допускати без проведення попередніх консультацій (переговорів) із сторонами соціального діалогу відповідно до Регламенту (додаток __) ініціювання переглядунорм Законів України, постанов Кабінету Міністрів України в сторону зменшення розмірів доплат, надбавок, винагород, інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

2.18. Опрацювати протягом І півріччя 2016 року можливість зменшення розміру оподаткування заробітної плати.

2.20. Протягом І півріччя 2016 року розробити та узгодити Методику розрахунку розміру мінімальної заробітної плати.

2.22. Протягом І півріччя 2016 року розробити та подати до Верховної Ради України законопроекти щодо:

2.22.2. захисту заробітної плати відповідно до розділу ІІІ Конвенції №173 Міжнародної організації праці про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця шляхом створення інституту гарантування таких виплат.

2.23. Проводити постійний моніторинг та регулярно, але не рідше ніж один раз на півріччя, обмінюватися інформацією (розглядати за участю відповідних сторін на відповідних рівнях)про стан дотримання положень цієї Угоди у сфері оплати праці та здійснювані заходи за фактами виявлених порушень.

2.23¹. Вживати системних заходів для формування негативного ставлення у суспільстві до несвоєчасної виплати та необліковуваної заробітної плати.

2.26. Постійно проводити аналіз і оцінку стану реалізації законодавства з питань оплати праці, вносити пропозиції щодо його удосконалення.

Інформувати Сторони про випадки порушення законодавства на окремихпідприємствах для вжиття необхідних заходів.

 

Сторони рекомендують для включення до галузевих (міжгалузевих), територіальних угод та колективних договорів питання щодо:

2.27. Норми щодо темпів зростання середньої заробітної плати.

2.28. Норми щодо мінімальних рівнів в оплаті праці у позабюджетній сфері.

2.29. Заходи, спрямовані на збільшення частки оплати праці в операційних витратах з реалізованої продукції, робіт, послуг.

2.30. Умови та порядок виплати додаткової компенсації у разі несвоєчасності або неповноти виплати заробітної плати небюджетної сфери.

2.31. Забезпечення нарахування компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати та своєчасну виплату такої компенсації працівникам.

2.32. Забезпечення дотримання вимог частини четвертої статті 77 Бюджетного кодексу України щодо врахування у першочерговому порядку потреби в коштах на оплату праці працівників бюджетних установ відповідно до встановлених законодавством умов оплати праці та розміру мінімальної заробітної плати під час затвердження відповідних бюджетів.

 

В сфері умов та охорони праці

4.1. Спільно опрацювати у 2015 році комплекс заходів щодо забезпечення легалізації трудових відносин на підприємствах, в установах, організаціях з метою скорочення обсягів нелегальної праці та нелегальної зарплати.

4.2. Спільно підготувати і внести в І півріччі 2015 р. пропозиції Президенту України до «Національної стратегії у сфері прав людини» в частині гарантованого забезпечення та розширення трудових і соціально-економічних прав.

4.4. Спільно опрацювати до кінця 2015 року пропозиції щодо ратифікації наступних Конвенцій МОП:

– № 121 1964 року про допомогу у випадках виробничого травматизму;

– № 152 1979 року про техніку безпеки та гігієну праці на портових роботах;

– № 167 1988 року про безпеку та гігієну праці у будівництві;

– № 187 2006 року про основи, що сприяють безпеці та гігієні праці;

4.4.1. Кабінет Міністрів України підготує для внесення Президентом України в 2015 році проект Закону України щодо ратифікації Конвенції 2006 року про працю в морському судноплавстві;

4.5. До кінця 2015 року розробити узгоджену із соціальними партнерами Концепцію відновлення медицини праці в Україні та здійснення профілактичних заходів із запобігання професійним захворюванням і професійним отруєнням у працівників, зайнятих на виробництвах із шкідливими умовами праці.

 

4.7. Рекомендувати Фонду соціального страхування України щорічно передбачати у бюджеті Фонду кошти на:

4.7.1. проведення навчання представників роботодавців, профспілок, органів виконавчої влади і місцевого самоврядування з питань охорони праці згідно поданих в установленому порядку заявок;

4.7.2. запровадження з 2015 року на національному каналі телевізійного проекту «Безпека праці та життєдіяльності».

4.9. Сприяти наданню роботодавцями на запит первинних профспілкових організацій інформації про здійснення на конкретних підприємствах, в установах, організаціях, заходів щодо:

4.9.1. належної організації соціально-побутового забезпечення працівників (організація гарячого харчування, робота санітарно-побутових приміщень);

4.9.2 .проведення згідно із законодавством медичних оглядів працівників та своєчасного і повного виконання рекомендацій заключного акта за результатами періодичного медичного огляду працівників;

4.9.3. своєчасного проведення атестації робочих місць та надання працівникам пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці.

4.12.Організувати спільну із сторонами соціального діалогу роботу, в тому числі на рівні галузевих та відповідних центральних органів виконавчої влади, щодо імплементації в національне законодавство норм Євросоюзу відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, на 2014-2017 роки, ратифікованих Конвенцій МОП та Європейської соціальної Хартії.

4.13. Надавати щорічно СПО профспілок та СПО роботодавців узагальнену інформацію про стан проведення атестації робочих місць за умовами праці та надання працівникам пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці у розрізі видів економічної діяльності, та періодичних профілактичних медичних оглядів працівників.

4.22. Створити протягом 2015-2016 років в центральних і місцевих органах виконавчої влади відповідно до Закону України «Про охорону праці», структурні підрозділи або визначити уповноважену особу з охорони праці та забезпечити їх належну роботу в рамках системи управління охороною праці на державному, галузевому і регіональному рівнях.

4.23. Опрацювати у 2015 році питання удосконалення державної статистичної звітності для об’єктивного спостереження за реальним станом умов та безпеки праці, виробничого травматизму, професійної захворюваності, їх соціально-економічних наслідків, видатків роботодавців на заходи поліпшення умов та безпеки праці.

4.25. Запровадити з 2016 року розміщення на офіційному сайті Держпраці зведеної інформації про суб’єктів господарської діяльності, які проводять навчання з питань охорони праці.

  1. Щорічно розглядати на урядовому рівні за участі сторін соціального діалогу стан виробничого травматизму і професійних захворювань в Україні.
  2. Впровадження системи управління охороною праці на підприємствах всіх форм власності, в тому числі управління ризикам.

 

Сторони рекомендують для включення до колективних договорів і угод питання щодо:

4.6.1. забезпечення здійснення права на охорону праці та соціальний захист працівників у повному обсязі відповідно до національного законодавства та міжнародних актів, ратифікованих Україною та передбачених Угодою про асоціацію між Україною та Європейським Союзом;

4.6.2. забезпечення працівникам та представникам профспілок на підприємстві, в організації чи установі необхідного навчання з питань охорони праці;

4.6.3. організації своєчасного і кваліфікованого надання першої домедичної та невідкладної медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і аварій на виробництві, створення служб гігієни праці;

4.6.4. безперешкодного доступу до робочих місць представників відповідної профспілки для здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю та про охорону праці, соціально-економічних прав працівників;

4.6.5. залучення Сторонами, при потребі, позаштатних технічних радників (експертів, фахівців) для кваліфікованого розгляду окремих аспектів безпеки і гігієни праці;

4.6.7. недопущення притягнення до відповідальності працівників внаслідок вчинених ними належним чином дій щодо захисту своїх прав з питань охорони праці, або працівників, які відмовились від виконання роботи чи залишили роботу і мали достатні підстави вважати, що вона становить безпосередню й серйозну небезпеку для їх життя чи здоров’я, життя та здоров’я інших людей.

  1. Спрямування коштів на охорону праці в обсязі не менше законодавчо встановленого мінімального рівня витрат на охорону праці та коштів, визначених відповідною угодою.
  2. Здійснення заходів, спрямованих на поліпшення умов праці та приведення їх у відповідність до вимог законодавства про охорону праці.
  3. Впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки з охорони праці, засобів механізації, автоматизації та роботизації ділянок виробництва з важкими та шкідливими умовами праці з метою зменшення негативної дії шкідливих факторів на працівників та попередження професійних захворювань.
  4. Запровадження скороченої тривалості робочого часу (із збереженням заробітної плати) для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину-інваліда без зменшення оплати праці.
  5. Організації спільної профілактичної роботи сторін соціального діалогу для попередження виробничого травматизму і професійних захворювань.

 

 

В сфері соціального захисту працюючих

3.1.2.   Підготувати та подати на затвердження Уряду проект Стратегії подолання бідності – грудень 2015 року;

3.1.3., абз. 1   проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про прожитковий мінімум» стосовно нових підходів щодо методології визначення прожиткового мінімуму відповідно до конвенцій МОП– 2015 – 2016 роки;

3.1.4.   Законопроект щодо відновлення права громадськості на здійснення контролю за додержанням державної дисципліни цін у взаємодії з міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, які відповідно до своїх повноважень реалізують державну політику у сфері ціноутворення (зміни до Закону України «Про ціни і ціноутворення») – до кінця 2015 року.

3.2.      Щорічно здійснювати обговорення результатів моніторингу та оцінки забезпечення гідної праці в Україні.

3.5.      Проводити реформування системи соціальних пільг та податкових пільг соціального спрямування  в рамках соціального діалогу з метою вироблення узгоджених рішень.

3.6.      Проводити консультації з метою зближення позиції сторін щодо змін законодавства з питань загальнообов’язкового державного соціального страхування, структурних перетворень у фондах соціального страхування, розміру та розподілу єдиного соціального внеску, розмірів страхових виплат та надання послуг.

3.7.      Вживати заходи з удосконалення системи пенсійного забезпечення, порядку перерахунку, осучаснення та індексації пенсій, розвитку накопичувальної пенсійної системи, звільнення солідарної пенсійної системи від невластивих їй виплат.

3.8.      Удосконалити систему пільгового пенсійного забезпечення осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, у т.ч. проведення та використання результатів атестації робочих місць за умовами праці, порядок фінансового покриття витрат на виплату цих пенсій тощо.

3.9.      Рекомендувати під час укладання галузевих, територіальних угод і колективних договорів включення до них зобов’язань щодо додаткового соціального захисту ветеранів праці та людей похилого віку, малозабезпечених та інших вразливих категорій осіб.

3.11.    З урахуванням результатів опрацювання науково-дослідних робіт „Підготовка до підписання Європейського кодексу соціального забезпечення” і „Підготовка до ратифікації 24 пунктів Європейської соціальної хартії (переглянутої), до яких Україна не приєдналася” вивчити питання можливості приєднання України до:

  • Європейського кодексу соціального забезпечення;
  • окремих пунктів Європейської соціальної хартії (переглянутої), до яких Україна не приєдналася при ратифікації;

Подати Президенту України законопроект щодо ратифікації Україною Конвенції про основні цілі та норми соціальної політики № 117 (МОП) для внесення до Верховної Ради України.

Підготувати законопроект для подання Президенту України щодо ратифікації Україною Конвенції Про мінімальні норми соціального забезпечення №102 (МОП)

3.15.    Підготувати за участю сторін соціального діалогу узгоджені законодавчі пропозиції щодо вдосконалення механізму індексації грошових доходів населення.

3.21.    Здійснювати упереджувальні заходи соціального захисту вразливих категорій громадян з метою мінімізації негативного впливу підвищення цін/тарифів на рівень життя населення.

3.23.    Забезпечувати інформаційну відкритість Пенсійного фонду України, розширити публікування прогнозних та аналітичних матеріалів, статистичні дані стосовно надходження коштів до Пенсійного фонду, кількості пенсіонерів (у т.ч. за видами одержуваних пенсій)  та середніх розмірів пенсій, одержувачів різних пенсійних виплат.

 

Кабінет Міністрів України зобов’язується:

3.16.    Надавати СПО об’єднань профспілок та СПО сторони роботодавців, які є Сторонами Угоди, інформацію про:

3.16.1. фактичну величину прожиткового мінімуму на одну особу на місяць та для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення (з урахуванням обов’язкових платежів), в цілому по Україні разом із відповідними розрахунками – щомісяця;

3.16.2. основні показники рівня життя населення та бідності у цілому по Україні та в розрізі регіонів – щокварталу;

3.16.3. стан розроблення та затвердження соціальних стандартів і нормативів – двічі на рік.

3.20     Опрацювати з урахуванням можливостей Пенсійного фонду України та державного бюджету питання щодо відновлення норми Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» стосовно щорічного перерахунку пенсій у зв’язку із зростанням середньої заробітної плати в минулому році та щодо поступового зменшення розриву у розмірах пенсій, призначених у різні роки.

3.22.    Центральні органи виконавчої влади та державні колегіальні органи, які є головними розробниками нормативно-правових актів з питань регулювання діючих тарифів для населення (на електроенергію, газ, послуги транспорту і зв’язку) приймають рішення після обговорення у відповідних постійно діючих тристоронніх дорадчих органах, утворених за участю представників СПО об’єднань профспілок та СПО сторони роботодавців, які є сторонами Угоди».

Проводити тристоронні консультації перед прийняттям Кабінетом Міністрів України рішень щодо субсидій за спожиті житлово-комунальні послуги для населення.

3.23, другий абзац    Опрацювати питання щодо збільшення представництва в складі правління Пенсійного фонду України від об’єднань профспілок та роботодавців.

 

 

В сфері гуманітарної, молодіжної політики та задоволення духовних потреб населення

3.25.    Вживати заходів щодо підвищення якості надання послуг з оздоровлення і відпочинку дітей, учнів і студентів із залученням всіх можливих джерел фінансування

3.27.    Передбачити включення до регіональних програм соціально-економічного розвитку питань щодо:

3.27.1. оздоровлення та відпочинку дітей, у тому числі збереження мережі та відновлення роботи дитячих закладів оздоровлення та відпочинку;

3.27.3. збільшення чисельності працевлаштування випускників на  перше робоче місце

3.27.4. виділення земельних ділянок для індивідуального будівництва і колективної забудови під МЖК

3.27.5. розвитку програм забезпечення молоді житлом;

3.27.6. розвитку фізичної культури і спорту та патріотичного виховання;

3.27.7. збереження та сприяння діяльності молодіжних центрів праці.

3.28.   Підвищувати престижність робітничих професій серед молоді, як фундаментальних в розвитку національної економіки України.

3.29.    Сприяти вирішенню питань забезпечення молоді житлом шляхом удосконалення діючого (чи розробки нового) механізмів щодо:

3.29.1. надання пільгових довготермінових кредитів;

3.29.2. участі в програмах молодіжного житлового будівництва,

3.29.3. забезпечення службовим житлом;

3.29.4. компенсації відсоткової ставки по іпотечним кредитам;

3.29.6. надання житла в оренду;

3.29.7. сплати підприємствами першого внеску за придбання квартири робітниками;

3.29.8 спрощення умов участі молоді у державній програмі Пільгового довготермінового кредитування молодих сімей та одиноких молодих громадян на будівництво (реконструкцію) і придбання (п.3.41)

3.30.    Проводити консультації щодо соціальних гарантій осіб, які навчаються, та молоді у частині рівня стипендіального забезпечення, оздоровлення, забезпечення житлом, працевлаштування та надання першого робочого місця, відновлення надання одноразової грошової допомоги випускникам вищих навчальних закладів, які працевлаштуються у сільській місцевості, та вносити узгоджені пропозиції.

  • Проводити щороку оздоровлення і відпочинок дітей із залученням додаткових джерел фінансування.

 

Кабінет Міністрів України зобов’язується:

3.42.    Провести консультації з приводу виконання положень Законів України «Про зайнятість населення», «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» щодо реалізації права молоді на перше робоче місце, за результатами яких підготувати відповідні законодавчі пропозиції;

3.45.    Забезпечувати виконання Програми сприяння зайнятості населення та стимулювання створення нових робочих місць на період до 2017 року;

3.48.    Розробити і затвердити:

3.48.2. Типове положення «Про студентський гуртожиток ВНЗ» замінити на «Типове положення «Про студентський та учнівський гуртожитки».

 

Кабінет Міністрів України та Сторона роботодавців зобов’язуються:

3.34.    Удосконалення профорієнтаційної роботи з молоддю, у тому числі з учнями, підвищення їх мотивації до трудової діяльності за професіями і спеціальностями, затребуваними на ринку праці.

 

 

Розділ ІІІ „Соціальний діалог”

 

З метою сприяння соціальній інтеграції суспільства, формуванню соціальної солідарності і відповідальності, збалансування інтересів сторін соціального діалогу для подальших прогресивних перетворень країни, досягнення результативності соціального діалогу,

Сторони домовилися:

  1. Здійснювати соціальний діалог з питань формування та реалізації державної соціально-економічної політики і трудових відносин у формах обміну інформацією, консультацій, переговорів, узгоджувальних нарад, робочих зустрічей тощо.
  2. У процесі розроблення законопроектів та проектів інших нормативно-правових актів з питань формування та реалізації державної соціально-економічної політики і трудових відносин (далі – проекти актів) соціальний діалог здійснювати у порядку, визначеному в додатку _ до Угоди.
  3. Забезпечувати участь уповноважених представників профспілкової Сторони та Сторони роботодавців у засіданнях Кабінету Міністрів України та Урядових комітетів, надавати їм можливість представляти позицію Сторін при обговоренні і прийнятті рішень з питань формування та реалізації державної соціальної, економічної політики, регулювання трудових відносин.
  4. Здійснювати обмін інформацією про виявлені факти порушень конвенцій МОП, інших міжнародних договорів, учасником яких є Україна, та національного законодавства щодо забезпечення прав і гарантій діяльності профспілок, організацій роботодавців, їх об’єднань з метою вжиття заходів до їх усунення.
  5. Протягом першого року дії Угоди здійснити аналіз відповідності чинного законодавства положенням Конвенції МОП № 151 „Про захист права на організацію та процедури визначення умов зайнятості на державній службі” та вжити підготовчих заходів для її ратифікації.
  6. Проводити безоплатно обмін інформацією, документами і матеріалами, статистичними даними з питань, що визначені цією Угодою, для виконання взятих на себе зобов’язань та здійснення взаємного контролю.
  7. Надавати організаційну та методичну допомогу учасникам соціального діалогу на всіх рівнях з питань колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин, укладення угод і колективних договорів та забезпечення їх виконання.
  8. Здійснювати систематичне висвітлення у засобах масової інформації домовленостей, досягнутих під час проведення консультацій і переговорів сторін соціального діалогу, та оприлюднення інформації про стан виконання взятих на себе зобов’язань.
  9. Здійснити аналіз національного законодавства та кращих європейських практик ведення соціального діалогу, за його результатами розробити узгоджені пропозиції про внесення змін та доповнень до чинного законодавства.
  10. Забезпечити безперервність роботи органів соціального діалогу, у т.ч. шляхом розроблення дієвого механізму оперативного формування складу сторін у таких органах.
  11. З метою підвищення культури ведення соціального діалогу, поширення європейських цінностей і принципів, впроваджувати в практику трудових та соціально-економічних відносин сучасні форми і методи соціального діалогу шляхом проведення навчання, семінарів, конференцій, „круглих столів”, тренінгів тощо.

 

Кабінет Міністрів України зобов’язується:

Забезпечити, у разі звернення репрезентативних всеукраїнських профспілок та їх об’єднань і/або репрезентативних об’єднань організацій роботодавців, утворення протягом двох місяців галузевих (міжгалузевих) тристоронній або двосторонніх соціально-економічних рад.

 

Рекомендації сторонам соціального діалогу на галузевому рівні:

Рекомендувати учасникам колективних переговорів з укладення галузевих (міжгалузевих), територіальних угод та колективних договорів застосовувати визначені цією Угодою засади ведення соціального діалогу та форми взаємодії сторін на відповідному рівні.

Рекомендувати сторонам галузевих (міжгалузевих) соціально-економічних рад у галузях економіки, де в тарифах, товарах (цінах) суб’єктів природних монополій здійснюється державне регулювання (встановлення) фондів оплати праці, залучати до роботи ради представників органу, що здійснює державне регулювання у відповідній галузі.

Рекомендувати сторонам галузевих (міжгалузевих) угод у галузях економіки, де в тарифах, товарах (цінах) суб’єктів природних монополій здійснюється державне регулювання (встановлення) фондів оплати праці, під час колективних переговорів з укладення угоди залучати представника органу, що здійснює державне регулювання у відповідній галузі.»

1.7. Рекомендувати залучати представників профспілкових організацій в порядку, визначеному законодавством та/або колективними договорами, до участі в роботі органів управління суб’єктів господарювання та за їх пропозицією – до розроблення і внесення змін до:

1.7.1) статутів підприємств у частині повноважень профспілок представляти інтереси працівників та захищати їх соціально-економічні, трудові права;

1.7.2) внутрішніх документів підприємств (правил трудового розпорядку, програм розвитку персоналу тощо);

1.7.3) фінансових планів у частині соціально-економічного розвитку державних підприємств, інших суб’єктів господарювання, у статутному капіталі яких понад 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, їх дочірніх підприємств;

1.7.4) порядку розподілу і використання частини прибутку, що залишається у розпорядженні державних підприємств, інших суб’єктів господарювання, у статутному капіталі яких понад 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, на соціально-економічний розвиток.

 

Заключні положення

Сторони домовились:

Забезпечити у межах своїх повноважень реалізацію Угоди відповідно до заходів щодо виконання її положень. Кожна із сторін не пізніше чотирьох місяців після підписання Угоди та проведення спільних консультацій затверджує зазначені заходи та надсилає іншим сторонам.

Опублікувати Угоду в газетах «Урядовий кур’єр», «Профспілкові вісті», інших засобах масової інформації та розмістити на офіційних веб-сайтах суб’єктів Сторін.

У місячний строк після підписання Угоди спільно розробити критерії оцінки виконання її положень.

Здійснювати в рамках своїх повноважень контроль за виконанням Угоди згідно з Регламентом здійснення контролю за виконанням Генеральної угоди (додаток __ до Угоди).

Підготувати узгоджені пропозиції щодо змін законодавства про колективні договори і угоди та про вирішення трудових спорів та сприяти їх прийняттю Верховною Радою України.

Рекомендувати сторонам соціального діалогу на галузевому і територіальному рівнях протягом трьох місяців після підписання Генеральної угоди привести у відповідність до її положень галузеві (міжгалузеві), територіальні угоди.

Рекомендувати включати до галузевих (міжгалузевих), територіальних угод і колективних договорів питання щодо порядку вирішення трудових спорів.

 

Зміни та доповнення до Угоди вносяться за взаємною згодою Сторін після проведення колективних переговорів.

 

Угода підписана у трьох примірниках, які зберігаються у кожної зі Сторін Угоди і мають однакову юридичну силу.»


 

«додаток __ до Угоди

 

РЕГЛАМЕНТ

здійснення контролю за виконанням Генеральної угоди

 

Контроль за виконанням Генеральної угоди здійснюється Спільною робочою комісією Сторін, яка вела переговори щодо її укладення.

Засідання Спільної робочої комісії Сторін з підбиття підсумків виконання Генеральної угоди проводиться в обов’язковому порядку (за виключенням настання обставин непереборної сили) раз на півроку після прийняття Сторонами узгодженого рішення щодо дати і місця його проведення та порядку денного, але не пізніше 30 вересня за перше півріччя поточного року та 30 березня року наступного за звітним.

З метою визначення стану виконання зобов’язань (домовленостей) Сторін за підсумками роботи у відповідному звітному періоді застосовуються розроблені та узгоджені Сторонами критерії оцінки виконання положень Генеральної угоди.

Оцінювання стану виконання положень Генеральної угоди є обов’язковим.

З метою підготовки до засідання спільної робочої комісії Сторін з підбиття підсумків виконання Генеральної угоди утворюється спільна робоча група з представників Сторін, яка на основі інформацій Сторін здійснює підготовку матеріалів до розгляду („Перелік положень Генеральної угоди, оцінка виконання яких узгоджена сторонами”, „Перелік положень Генеральної угоди, в оцінці виконання яких є розбіжності”, а також, у разі потреби, пропозиції щодо додаткових заходів для реалізації положень, яким будь-якою зі Сторін надана негативна та часткова оцінка виконання)

Тиражування погоджених спільною робочою групою матеріалів до засідання здійснюється кожною зі Сторін самостійно.

Прийняття рішень щодо оцінки виконання положень Угоди здійснюється шляхом голосування кожною Стороною окремо. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше 8 осіб від кожної сторони.

Рішення Спільної робочої комісії оформлюється протоколом, який підписується особами, що вели засідання.

Протоколи складаються в трьох примірниках – по одному кожній із Сторін.

Оцінка стану виконання положень Генеральної угоди, які за рішенням Спільної робочої комісії визнано такими, що виконані або виконані з порушенням терміну, може бути переглянута виключно за згодою Сторін.

До протоколу вносяться прийняті рішення щодо оцінки стану виконання положень Угоди.

З метою інформування громадськості про результати засідань кожна із Сторін оприлюднює відповідні матеріали у друкованих та/або електронних засобах масової інформації.

За результатами підбиття підсумків виконання Генеральної угоди кожна із Сторін визначається щодо забезпечення шляхів реалізації взятих зобов’язань та виконання рішень Спільної робочої комісії.

Кожна із Сторін має право звертатися до іншої Сторони (Сторін) із інформацією про виявлені нею порушення положень Угоди, ініціювати проведення консультацій щодо виконання положень Угоди. Зазначене подання є обов’язковим для розгляду Стороною, якій воно подане.

Сторона, яка отримала інформацію про виявлені факти порушень положень Угоди, повинна у мінімально можливий строк, але не більше 30 днів, поінформувати іншу Сторону про результати розгляду.

У разі необхідності до консультацій між Сторонами можуть залучатись незалежні експерти, фахівці.

За результатами консультацій кожною із Сторін може бути ініційоване скликання позачергового засідання Спільної робочої комісії Сторін Угоди з питань виконання положень Генеральної угоди.

Позачергове засідання проводиться в термін, що як правило не перевищує 15 календарних днів з дня його ініціювання.

Підготовка матеріалів до позачергового засідання Спільної робочої комісії здійснюється Стороною – ініціатором такого засідання.

У разі виникнення розбіжностей щодо оцінки стану виконання положень Генеральної угоди Сторони дотримуються принципів ведення соціального діалогу під час проведення консультацій, обміну інформацією тощо.

 

 

додаток _ до Угоди

ПОРЯДОК

здійснення соціального діалогу при розробленні проектів законів,

інших нормативно-правових актів

 

  1. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, які є головними розробниками нормативно-правових актів, забезпечують проведення узгоджувальних процедур із профспілковою Стороною та Стороною роботодавців щодо проектів нормативно-правових актів з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин відповідно до цього Порядку, Закону України «Про соціальний діалог в Україні», Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 р. № 950 (із змінами), та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731 (із змінами).
  2. Головний розробник проекту нормативно-правового акта з питань, визначених у пункті 1 цього Порядку, забезпечує представникам профспілкової Сторони та Сторони роботодавців:

— можливість ознайомлення з проектом нормативно-правового акта;

— розгляд пропозицій та зауважень до проекту нормативно-правового акта;

— включення представників сторони до складу робочої групи з розроблення проекту нормативно-правового акта (у разі її утворення).

У разі утворення робочої групи з розроблення проекту нормативно-правового акта (комісії, авторського колективу тощо) розробник інформує профспілкову Сторону і Сторону роботодавців про мету проекту з обґрунтуванням доцільності його прийняття та строків підготовки.

Профспілкова Сторона і Сторона роботодавців надають у зазначений розробником строк пропозиції стосовно своїх представників до складу робочої групи.

  1. Розробник надсилає проекти нормативно-правових актів із зазначенням строку подання пропозицій і зауважень до профспілкової Сторони і Сторони роботодавців (на паперовому та електронному носіях, у тому числі засобами факсимільного зв’язку).
  2. Проект акта законодавства, надісланий розробником профспілковій Стороні та Стороні роботодавців, розглядається протягом десяти робочих днів з дати отримання, а у виняткових випадках, відповідно до звернення розробника, у більш стислий строк, що не може бути меншим ніж 3 (три) робочі дні.
  3. Розробник проекту акта розглядає пропозиції та зауваження Сторін і, за наявності істотних розбіжностей у позиціях Сторін, вживає в межах компетенції заходи для їх врегулювання.»


 

Додаток до пункту 2.4 Угоди

 

ПЕРЕЛІК І РОЗМІРИ ДОПЛАТ ТА НАДБАВОК

до тарифних ставок, окладів і посадових окладів працівників, підприємств, установ і організацій, що мають міжгалузевий характер (крім бюджетної сфери), для встановлення у галузевих, територіальних  угодах та колективних договорах

 

Найменування доплат і надбавок Розміри доплат і надбавок
ДОПЛАТИ:  
За суміщення професій (посад) доплата одному працівнику не обмежується максимальним розміром і встановлюється в межах економії фонду заробітної плати за тарифною ставкою і окладом суміщуваної посади працівника
За розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт розмір доплати одному працівнику не обмежується і визначається наявністю економії за тарифними ставками і окладами, які могли
б виплачуватися за умови дотримання нормативної чисельності працівників
За виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника до 100 відсотків тарифної ставки (окладу, посадового окладу) відсутнього працівника
За роботу у важких і шкідливих та особливо важких і особливо шкідливих умовах праці за роботу у важких і шкідливих умовах праці — 4,  8 і  12 відсотків тарифної ставки (окладу)

за роботу в особливо важких і особливо шкідливих умовах праці — 16,  20 і  24 відсотки тарифної ставки (окладу)

За інтенсивність праці до 12  відсотків тарифної ставки (окладу)
На період освоєння нових норм трудових затрат підвищення відрядних розцінок до  20 відсотків

підвищення тарифних ставок до  10 відсотків

За керівництво бригадою (бригадиру, не звільненому від основної роботи) доплата диференціюється залежно від кількості робітників у бригаді (до  10, понад  10, понад  25 осіб) конкретний розмір доплати:
  визначається галузевими (регіональними) угодами залежно від розміру ставки розряду, присвоєного бригадиру

якщо чисельність ланки становить більше ніж п’ять осіб, ланковим встановлюється доплата в розмірі до  50 відсотків відповідної доплати бригадира

За роботу у вечірній час — з
18 до 22  години (при багатозмінному режимі роботи)
20  відсотків годинної тарифної ставки (окладу, посадового окладу) за кожну годину роботи в такий час
За роботу в нічний час 35  відсотків годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час
НАДБАВКИ:  
За високу професійну майстерність диференційовані надбавки до тарифних ставок (окладів) робітників:

III розряду — 12  відсотків

IV розряду — 16  відсотків

V розряду — 20  відсотків

VI і вищих розрядів — 24  відсотки тарифної ставки (окладу)

За класність водіям легкових і вантажних автомобілів, автобусів водіям:

2-го класу — 10  відсотків,

1-го класу — 25  відсотків установленої тарифної ставки за відпрацьований водієм час

За класність машиністам електровозів, тепловозів, електропоїздів, дизель-поїздів до 25  відсотків установленої тарифної ставки за відпрацьований машиністом час
За високі досягнення у праці до 50  відсотків посадового окладу
За виконання особливо важливої роботи на певний термін до 50  відсотків посадового окладу

 

Проект Рішення Національної ради, прийнятий на засіданні 16 квітня 2015 року

Про стан та перспективи соціально-економічного

розвитку України на 2015-2016 роки у контексті

започаткованих реформ та курсу держави на євроінтеграцію

Заслухавши інформацію сторін з питання першого порядку денного засідання «Про стан та перспективи соціально-економічного розвитку України на 2015-2016 роки у контексті започаткованих реформ та курсу держави на євроінтеграцію»,

беручи до уваги поточне соціально-економічне становище держави, серед головних чинників якого є:

  • окупація значної території країни незаконними терористичними формуваннями, підтримуваними агресивною політикою країни-сусіда, спрямованою на порушення суверенітету, цілісності та стабільності в Україні;
  • бойові дії на низці окупованих територій держави, результатом яких є суттєві людські втрати, руйнування об’єктів промисловості та інфраструктури, руйнація традиційних економічних зв’язків, різке зростання кількості вимушено переміщених осіб, які втратили житло, місце роботи та джерела для забезпечення життєвих потреб;
  • хронічно високі показники тінізації економіки, корупції на різних рівнях в усіх сферах життєдіяльності держави, незаконне виведення з економіки України критично важливих обсягів фінансових ресурсів;
  • багаторічний брак притоку в економіку країни інвестиційних ресурсів, фізичне та моральне старіння виробничої інфраструктури, низький рівень модернізації основних фондів на основі впровадження передових інноваційних технологій, домінування в структурі виробництва секторів нижчих технологічних укладів на фоні тривалої відсутності системних послідовних реформ в усіх сферах суспільного життя тощо;

в результаті чого на сьогоднішній день соціально-економічна ситуація в Україні характеризується як кризова,

а також, звертаючи особливу увагу на:

  • падіння валового внутрішнього продукту держави за 2014 рік на 6,8%;
  • тривале зниження показників діяльності реального сектору економіки, яке на сьогодні характеризується падінням промислового виробництва за перші 2 місяці 2015 року на 21,7%, будівництва – на 32%, обсягів роздрібної торгівлі – на 21,2%, оптової – на 17,3%, сільськогосподарського виробництва – на 4,7% (зарезультатами 3 місяців 2015 року), вантажних перевезень – на 23,4%;
  • скорочення у січні-лютому 2015 року рівня реальної заробітної плати на 17,7%, у порівнянні із відповідним періодом попереднього року;
  • зростання заборгованості із виплати заробітної плати, яка станом на 01.03.2015 року склала близько 1,6 млрд. грн. тощо;

результатом чого є загальне уповільнення темпів соціально-економічного розвитку та критичне падіння рівня доходів населення,

підтверджуючи спільну відповідальність соціальних партнерів за реалізацію реформ у державі, Національна тристороння соціально-економічна радаВИРІШИЛА:

  1. У сфері виробництва, відновлення інфраструктури та реального сектору економіки.
    • Рекомендувати Кабінету Міністрів України:
      • Дотримуватись принципів соціального діалогу при розробці законопроектів під час реалізації розпорядження КМУ від 04.03.2015 року №213-р «Про затвердження плану заходів з виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України та Стратегії сталого розвитку «Україна 2020» у 2015 році», зокрема у сферах здійснення державних закупівель, податкового, митного, трудового законодавства та соціального страхування.
      • Із залученням представників бізнесу та місцевих органів влади і самоврядування, доручити Мінекономрозвитку у стислі терміни сформувати консолідований вичерпний перелік інфраструктурних і виробничих проектів (зокрема, у транспортному, житлово-комунальному, енергетичному, промисловому секторі), на реалізацію яких, за сприяння всіх органів влади і самоврядування, будуть спрямовані бюджетні, публічні та приватні інвестиційні, інші фінансові ресурси, включивши до нього і ті проекти, які на даний час реалізуються в Україні.

Зауваження Мінфіну

Пропонуємо у пункті 1.1.2, яким передбачається використання бюджетних та публічних коштів, виключити слово «бюджетні», оскільки відповідно до Закону України «Про відкритість використання публічних коштів» визначення терміну «публічні кошти» передбачає включення до публічних коштів і коштів державного та місцевих бюджетів.

  • Сформувати, за участі представників вітчизняного бізнесу, базу даних конкурентоспроможних товарів та послуг вітчизняного виробництва, які можуть бути спожиті в контексті реалізації проектів на території України, а також підлягають просуванню на зовнішні ринки із використанням діючих механізмів державної підтримки експорту і наявної мережі державних, бізнесових і громадських закордонних представництв України.
  • Розробити, за участі соціальних партнерів, територіальних громад, та затвердити комплекс заходів з підтримки запровадження та реалізації проектів малого і середнього бізнесу, з метою мобілізації конкурентних переваг регіонів та у контексті створення нових робочих місць, зокрема, для професійної реабілітації вимушено переміщених осіб.
  • Забезпечити активне залучення представників вітчизняного бізнесу, галузевих експертів допроцесу підготовки реального сектору економіки України до роботи в умовах європейських норм, правил і стандартів технічного регулювання виробництва та реалізації товарів і послуг.
  • Активізувати роботу з формування та реалізації державної промислової політики та політики з розвитку реального сектору економіки під координацією відповідного віце-прем’єр-міністра України.

Пропозиції профспілок

  • Протягом 2015 року розробити та подати до Верховної Ради України законопроект щодо формування соціальних підходів до прозорого та справедливого здійснення державних закупівель (спираючись на Директиву 2014/24/EU, прийнятої Європарламентом 15 січня 2014 року).
  • Здійснювати консультації з питань необхідності та процедури приватизації підприємств з уповноваженими представниками репрезентативних територіальних та галузевих об’єднань профспілок.
  • Рекомендувати стороні роботодавців, профспілковій стороні:

1.2.1. Провести Форум «Роботодавці та профспілки України за відродження промисловості» з метою обговорення нагальних соціально-економічних проблем у виробничій сфері та формування пропозицій щодо шляхів їх вирішення.

  1. У сфері грошово-кредитної та валютної політики:
    • Звернутись до Національного банку України, Кабінету Міністрів України з проханням:
      • Скасувати до кінця І півріччя 2015 року чинні обмеження термінів повернення та нормативів продажу валютної виручки, а також порядку здійснення розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності щодо яких відсутня інформація про порушення чинного законодавства України у зазначеній сфері.
    • Рекомендувати Верховній Раді України, Національному банку України, Кабінету Міністрів України:
      • Залучити незалежних міжнародних аудиторів до процесу державного контролю за ефективністю оцінки ліквідності активів приватних банків, права на які набуває держава у наслідок дій із рефінансування приватних банківських установ. Запровадити механізм прозорого ринкового рефінансування банківської сфери за рахунок коштів держави (НБУ).

 

  1. У сфері фіскальної та тарифної політики:
    • Рекомендувати Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України:
      • Протягом 6 місяців, із активним залученням соціальних партнерів та громадських інституцій, завершити податкову реформу в державі (на рівні прийняття законодавчих рішень, що вступлять в силу з 01.01.2016 року). Запровадити на період з 01.01.2016 до 01.01.2020 року на законодавчому рівні мораторій на внесення змін до податкового законодавства стосовно підвищення ставок, розширення об’єктів оподаткування та механізмів стягнення податків, за винятком тимчасових заходів на період непередбачуваних критичних подій в економічному та суспільно-політичному житті держави. Кабінету Міністрів України протягом 2016 року забезпечити проведення податкової реформи на рівні підзаконних, регуляторних та організаційно-розпорядчих актів, запровадивши загальний мораторій на їх зміну з 01.01.2017 до 01.01.2020 року.

Пропозиції профспілок:

  • Провести широке публічне обговорення подальших шляхів реформування податкової системи України.

 

Зауваження Мінфіну.

В умовах значних фіскальних дисбалансів уряди усіх європейських країн змушені вдаватися до політики фіскальної консолідації – пошуку шляхів зростання надходжень до бюджету та зменшення державних видатків. В Україні необхідність проведення такої політики посилюється у зв’язку з війною та зумовленою нею необхідністю збільшення державних видатків на задоволення військових потреб, допомогу переселенцям і відбудову зруйнованої інфраструктури на Сході країни.

Безумовно, найбажанішими інструментами фіскальної консолідації є детінізація та зменшення корупційних платежів. Проте за певних умов (якщо заходи з детінізації не принесуть бажаних результатів – а спрогнозувати реакцію економічних агентів на такі заходи вкрай важко) уряд може бути змушений підвищити ставки окремих податків і зборів або переглянути податкові пільги (їх скасування також підвищує податкове навантаження на тих платників, які раніше ними користувалися).

Довідково: як свідчить досвід країн з найвищим рівнем державного боргу – Греції, Іспанії та Італії, які змушені були вдаватися до значного скорочення державних видатків, у т.ч. на соціальні цілі, що викликало посилення протестних настроїв серед населення, яке вимагало перекласти частину тягаря економічних і фінансових проблем з населення на бізнес, з бідних на багатих, адекватною відповіддю на такі вимоги в ряді країн було запровадження податку на багатство, посилення диференціації ставок податку на доходи фізичних осіб (їх зменшення на осіб з низькими доходами і підвищення на осіб з високими доходами та/або підвищення неоподатковуваного мінімуму доходів), а в деяких країнах – і на прибуток корпорацій, зокрема, на великі прибутки, підвищення ставок на окремі види капітальних доходів (як правило, пасивні) тощо. Не виключено, що в разі потреби заходи, спрямовані на зміни в розподілі податкового навантаження,  необхідно буде здійснити і в Україні.

Отже, за умов економічної і фінансової кризи, війни, зростання викликів і загроз, у т.ч. загрози соціальної нестабільності, запровадження мораторію на зміни податкового законодавства, у т.ч. підвищення ставок податків і зборів, унеможливить проведення Урядом регулюючої податкової політики – політики, що адекватно реагує на зміну соціально-економічної ситуації у країні.

До того ж, запровадження мораторію, зокрема на підвищення ставок податків і зборів суперечить зобов’язанням Уряду адаптувати податкове законодавство України до вимог Директив Ради ЄС, у т.ч. забезпечити поступове підвищення ставок акцизного податку.

  • Рекомендувати Кабінету Міністрів України:
    • Протягом 3 місяців, за погодженням із соціальними партнерами, розробити та затвердити графік та порядок погашення/реструктуризації простроченої бюджетної податкової заборгованості держави перед суб’єктами господарювання (передбачивши реальний механізм компенсації втрат за вимушене невикористання обігових коштів).

Не підтримується Мінфіном.

Відповідно до статті 200.17 Податкового кодексу джерелом сплати бюджетного відшкодування є доходи державного бюджету при цьому забороняється обмежувати виплату бюджетного відшкодування.

Пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України передбачено нарахування пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України на суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку.

У 2014 році було реструктуризовано 6 883 млн. грн. заборгованості з відшкодування ПДВ у облігації внутрішньої державної позики.

 

  • Запровадити прозорий публічний механізм контролю за виконанням та корегуванням графіку погашення/реструктуризації простроченої бюджетної податкової заборгованості держави перед суб’єктами господарювання, з метою можливого залучення до його реалізації іноземних фінансових активів та інструментів.

Не підтримується Мінфіном.

Відповідно до підпункту 200.18.2ˡ пункту 200.18 статті 200 Податкового кодексу України Державна казначейська служба України та Державна фіскальна служба України здійснює щомісячне на власних офіційних сайтах оприлюднення інформації стосовно обсягів відшкодування податку на додану вартість.

Крім того, на виконання зазначених норм Податкового кодексу України Міністерством фінансів України прийнято наказ від 08.10.2014 №1016, яким затверджено форму інформації про обсяги відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету та Порядок формування і оприлюднення податкової інформації, пов’язаної з відшкодуванням податку на додану вартість з державного бюджету.

Зазначеною формою, зокрема, передбаченообсягизалишківневідшкодованихсумподатку (на початок періоду і на кінець), новівимоги на відшкодування, обсягивідшкодованогоподатку, у тому числі в автоматичному режимітощо.

 

  1. У сфері дерегуляції та реформи контрольно-наглядової політики.
    • Рекомендувати Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України:
      • В контексті проведення реформи з дерегуляції запровадити на законодавчому рівні заборону на встановлення на один і той самий вид господарської діяльності декількох видів дозвільних процедур (документів) держави. Кабінету Міністрів до кінця 2016 року запровадити механізм отримання єдиного дозволу на провадження господарської діяльності, що регулюється з боку держави, за винятком випадків коли діяльність відноситься до діяльності с підвищеним ризиком або у інших виключних випадках, передбачених законодавством. (Пропозиції МОЗ)
      • Шляхом внесення змін до Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», інших пов’язаних законів, запровадити на законодавчому рівні необхідність затвердження положень про центральні органи виконавчої влади, що мають контрольно-наглядові та дозвільні функції виключно законами України.
    • Рекомендувати Кабінету Міністрів України:
      • До ухвалення відповідних законодавчих змін, провести ревізію положень про центральні органи виконавчої влади, виключивши контрольно-наглядові, дозвільні, регуляторні функції та функції з надання адміністративних послуг з положень про міністерства, передавши їх для реалізації у відповідні служби, агентства та інспекції. МОЗ пропонує зробити виключення для систем контролю якості медичної допомоги.
  1. У сфері зайнятості та трудових відносин.
    • Звернутись до Верховної Ради України:
      • З проханням прискорити розгляд та прийняття в цілому проекту Трудового кодексу України.

Пропозиція профспілок

  • за участі СПО об’єднань профспілок з пропозицією подати на розгляд Кабінету Міністрів України проект постанови Кабінету Міністрів України щодо поетапного підвищення розміру тарифної ставки (посадового окладу) працівника І тарифного розряду ЄТС із системним зменшенням грошового розриву між цим показником та мінімальною заробітною платою з метою досягнення законодавчо гарантованого рівня.
  • за участі СПО об’єднань профспілок та СПО роботодавців із законопроектом щодо ратифікації Україною статті 25 Європейської соціальної хартії (переглянутої) та розділу ІІІ Конвенції МОП № 173 про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця.
  • За участі СПО об’єднань профспілок та СПО роботодавців із законопроектом про внесення змін до Закону України «Про зайнятість населення» щодо:
  • встановлення чіткої квоти роботодавцям для працевлаштування молоді на перше робоче місце;
  • визначення поняття «перше робоче місце»;
  • узгодження з нормами КЗпП і Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» понять «молодий спеціаліст» і «молодий працівник», а також встановлення нижньої межі працездатного віку.
    • Рекомендувати сторонам соціального діалогу:
    • У місячний термін опрацювати проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати», підготовлений СПО об’єднань профспілок.
    • Вжити вичерпних заходів щодо якнайшвидшого погашення простроченої заборгованості із виплати заробітної плати.
  1. У сфері соціального захисту населення.
    • Рекомендувати Кабінету Міністрів України:
      • Підготувати та внести до Верховної Ради України протягом І півріччя 2016 року законодавчі пропозиції щодо запровадження нового механізму формування прожиткового мінімуму.
      • В контексті розробки нового механізму формування прожиткового мінімуму, спільно зі сторонами соціального діалогу актуалізувати оновлені набори продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг для основних соціальних та демографічних груп населення.
      • Внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» щодо підвищення розмірів прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати з 1 липня 2015 року.

Пропозиція Мінфіну.

Пропонуємо даний пункт викласти у такій редакції:

«За результатами виконання Державного бюджету України у І півріччі 2015 року розглянути можливість щодо підвищення розмірів прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати та їх фінансового забезпечення.».

 

Пропозиції профспілкової сторони.

  • Фінансування Державної програми забезпечення молоді житлом на 2013-2017 роки в частині надання соціальних гарантій для молоді, у тому числі – забезпечення житлом молодих сімей, які беруть участь у Державній програмі забезпечення молоді житлом на 2013-2017 роки.
  • Передбачити у проекті Основних напрямів бюджетної політики на 2016 рік зростання державних соціальних стандартів та гарантій з урахуванням інфляції 2014-2015 років.
  • Забезпечити виконання своїх зобов’язань щодо:

— повернення заборгованості за попередні роки та своєчасної сплати підприємствам за роботи, виконані на замовлення держави;

— рівномірного перерахування протягом року та повернення заборгованих за попередні роки субвенцій підприємствам, що надають послуги пільговим категоріям населення.

6.1.7. Доручити Мінекономрозвитку, Мінсоцполітики, Мінфіну  спільно з СПО об’єднань профспілок та СПО роботодавців актуалізувати та затвердити оновлені набори продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг для основних соціальних та демографічних груп населення для визначення прожиткового мінімум.

6.1.8.  Утворити міжвідомчу робочу групу для підготовки проекту Основних засад соціального розвитку України до 2020 року.

6.1.9. Підготувати спільно з СПО об’єднань профспілок та СПО роботодавців та внести на розгляд Верховної ради України проект закону щодо поетапної відміни показника «рівень забезпечення прожиткового мінімуму» при визначенні права на надання та розмірів соціальної допомоги.

6.1.10. Доручити Мінсоцполітики, Мінекономрозвитку, Мінфіну, Держстату, Мінмолодьспорт внести зміни до Методики обчислення сукупного доходу сім’ї для всіх видів соціальної допомоги, затвердженої спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України та Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України від 15.11.2001 №486/202/524/455/3370 щодо врахування при обчисленні сукупного доходу для призначення всіх видів соціальної допомоги отриманої заробітної плати (доходу) та виплат, які передбачені системою оплати праці, без урахування загальнодержавних податків та внесків до державних страхових фондів.

  • Спільно із СПО об’єднань профспілок та СПО роботодавців підготувати зміни до законів України щодо фінансування за рахунок коштів соціального страхування санаторно-курортного лікування застрахованих осіб, оздоровлення дітей, часткового фінансування санаторіїв-профілакторіїв, а також щодо:
  • відновлення норм про щорічне (з 1 березня) підвищення пенсій та страхових виплат потерпілим на виробництві у зв’язку із зростанням середньої заробітної плати в Україні;
  • повернення правлінням фондів соціального страхування, як їх вищим органам управління, повноважень щодо затвердження бюджетів фондів.

 

  • Рекомендувати Міністерству соціальної політики України:
    • Опрацювати разом зі сторонами соціального діалогу та подати на розгляд КМУ проекту Закону України про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення.
    • Прискорити розробку та внесення на розгляд Кабінету Міністрів України проектів актів, необхідних для запровадження Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (окрім питань загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування (пропозиція МОЗ).
  • Рекомендувати сторонам соціального діалогу:
    • Сприяти забезпеченню діяльності Фонду соціального страхування України.

Пропозиції профспілок:

  • Делегувати своїх представників до складу робочої групи для підготовки проекту Основних засад соціального розвитку України до 2020 року.
  • Протягом 2015 року розробити Методику розрахунку мінімальної заробітної плати на основі фактичного прожиткового мінімуму для працездатної особи (з урахуванням обов’язкових податків, зборів та внесків) з урахуванням сімейної складової.

 

  1. У сфері соціального діалогу та підвищення взаємодії держави з інститутами громадянського суспільства.
    • Рекомендувати Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України:
      • У процесі проведення конституційної реформи закріпити у Основному Законі Держави принципи соціального діалогу та статус національної соціально-економічної ради, доручивши Голові Національної ради направити на розгляд Президента і відповідних робочих органів з питань конституційної реформи пропозиції, підготовлені робочими органами Національної ради.
      • Запровадити практику періодичного публічного звітування органів влади про результати розгляду пропозицій та рекомендацій Національної тристоронньої соціально-економічної ради.

Пропозиції профспілок:

  • Визначити Мінекономрозвитку Стороною для ведення колективних переговорів та укладення галузевих (міжгалузевих) угод у сфері торгівлі та промисловому секторі економіки та передбачити створення в структурі апарату Міністерства Департаменту промислової політики.
  • Рекомендувати Кабінету Міністрів України:
    • Активізувати діалог із соціальними партнерами, провести найближчим часом зустрічі і консультації для обговорення економічної ситуації та пошуку шляхів подолання кризи, розвитку економіки, залучення інвестицій.
  • Рекомендувати сторонам соціального діалогу:
    • Забезпечити ефективне проведення переговорів за проектом Генеральної Угоди, з метою забезпечення підписання узгоджених положень документа у І півріччі 2015 року.
    • Забезпечити ведення соціального діалогу на всіх етапах розробки та ухвалення урядових та відомчих рішень, зокрема із використанням інструментів Національної та галузевих соціально-економічних рад.

Результати роботи вітчизняної вугільної промисловості у першому кварталі 2015 року

Необхідно відмітити, що на результати роботи вітчизняної  вугільної промисловості  загалом у першому кварталі 2015 року негативним чином глобально впливала військово–політична ситуація у Донецькій і Луганській областях, яка незважаючи на домовленості про чергове припинення вогню, залишається нестабільною, а на деяких дільницях – вкрай напруженою. І звичайно, незадовільний фінансово-економічний та виробничий стан галузі став також наслідком загальної економічної кризи в Україні, що продовжує поглиблюватися.

Станом на 01 січня 2015 року в Україні було у наявності 150 вугільних шахт. З них 69 шахт не працювало, у тому числі 49 – через територіальне розташування на підконтрольній терористичним угрупуванням зоні; 12 – шахти третьої групи, що готувалися до закриття та 8 шахт, які розташовані поза зоною бойових дій.

На території, що контролюється терористичними угрупуваннями,  знаходиться 85 шахт всіх форм власності, або 57% від їх загальної кількості в Україні. З них 60 шахт видобувають енергетичне вугілля. Із 90 шахт, які формально перебувають у сфері управління Міненерговугілля, 55 розташовані на контрольованій сепаратистами території, а 35 – поза зоною ведення бойових дій. З 55 шахт станом на 01.01.2015 року 25 вугледобувних підприємств в середньому видобували 11 тис. тонн вугілля на добу, а решта (30 шахт) підтримувалися в режимі життєзабезпечення (вентиляція та водовідлив).

З 35 державних шахт, які розташовані на контрольованій Україною території, 33 шахти в середньому у березні 2015 року видобували 15 тис. тонн вугілля на добу, а 2 – знаходяться в режимі водовідливу.

За січень-березень 2015 року видобуток вугілля в Україні в цілому склав 9 млн. 382,04 тис. тонн, що на 2,3 млн. тонн (майже на 20%) менше планового рівня та на 11,6 млн. тонн, або на 44,6% менше ніж за аналогічний період минулого року. У першому кварталі галузь стабільно щомісяця погіршувала виробничі показники і особливо незадовільно працювала у березні. Всього у цьому місяці було видобуто 3025,4 тис. тонн вугілля. Але зазначене на 1142,4 тис. тонн (на 27,4%) менше ніж передбачалося виробничою програмою. Ще гірші результати з видобутку вугілля енергетичного призначення. Його видобуто в обсязі 2374,3 тис. тонн, або лише 65% від запланованого.

У ситуації, що реально склалася на Донбасі, держава поки ще не знайшла дієвих важелів та стимулів для суттєвого збільшення вуглевидобутку на шахтах, які знаходяться у державній власності. Вони, на жаль, навпаки демонструють прискорення стагнації вугледобувного виробництва. Так, у першому кварталі 2015 року на шахтах, що знаходяться у сфері управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, видобуто  всього 1 млн. 679,6 тис. тонн, або  лише   70,0% до  плану.

При цьому досягнутий обсяг видобутку складає тільки 26,1% рівня аналогічного періоду минулого року. Провальним і на державних шахтах став березень. Обсяг видобутку в цілому на них склав 465,9 тис. тонн, або лише 54,2% від запланованого. З видобутком енергетичного вугілля проблема залишається ще більш гострою. Його обсяг у березні фактично досяг 261,4 тис. тонн. Але зазначене становить всього 42,6% від програмного завдання. В результаті доля видобутку вугілля у державному секторі галузі у загальноукраїнському впала до 18,1%, тобто до найнижчого рівня за роки реформування вітчизняної вугільної промисловості.

Тому для сталого забезпечення економіки, комунально-побутових споживачів та населення електричною енергією Україна з жовтня минулого року збільшила імпорт енергетичного вугілля як з далекого зарубіжжя, так і Росії. Проте, через незадовільну роботу вітчизняних вугільних шахт, а також деструктивну цінову політику держави на вітчизняне та імпортоване вугілля та електричну енергію стан забезпечення теплових електростанцій вугіллям до цього часу залишається вкрай незадовільним. Уряд вимушений був задіяти прямі закупки електричної енергії у Російській Федерації. Політика заміщення дефіциту вітчизняного енергетичного вугілля імпортованим буде продовжуватися і в 2015 році. При цьому найважливішою складовою цієї політики, з нашої точки зору, має стати створення правових, організаційних, матеріально-технічних та фінансово-економічних умов для прискорення розвитку вугледобувного виробництва на українських шахтах.

У теперішній час Міністерством енергетики та вугільної промисловості формується оновлений паливно-енергетичний баланс. Зокрема, для збалансованої роботи енергосистем України заплановано використати 28,0 млн. тонн вугілля, а також накопичити на складах теплових електростанцій 2,5-3,0 млн. тонн. Баланс має уточнюватися щомісяця з урахуванням ситуації на паливно-енергетичному ринку. Але чи не найважливішим є якомога скоріше визначити обсяг вугілля українського походження, яке буде закладатися у паливно-енергетичний баланс. Також планується максимально завантажити енергоблоки ТЕС, що працюють на газовому вугіллі, якого у теперішній час є надлишок, при мінімальному завантаженні енергоблоків, які працюють на антрациті. Зараз ціна однієї тонни вугілля коливається від 1000 до 1500 гривень і підприємства, які здійснюють видобуток і постачання цього енергоносія, проводять заходи щодо оптимізації собівартості вугільної продукції.

Реалізація запланованого дозволить оздоровити виробничий та фінансово-економічний стан вугледобувних підприємств ДП “Львіввугілля” та “Волиньвугілля”, а також деяких шахт, які розташовані на контрольованими Україною територіями Донецької та Луганської областей. Проте, для кардинального вирішення проблем вітчизняної вугільної промисловості, а також підвищення її ролі у забезпеченні необхідного рівня енергетичної безпеки нашої держави необхідно прискорити розробку “Програми відновлення та модернізації вугільної промисловості України” хоча б на найближчу перспективу – 2015-2020 роки. За умови прийняття та з урахуванням її реалізації програму можна було б розвинути на середню та довгострокову перспективи.

Особливу увагу в галузі необхідно приділити вирішенню соціальних проблем шахтарів. Серед першочергових – погашення заборгованості із заробітної плати. За даними статистичного спостереження на підприємствах вугільної галузі, що належить до сфери управління Міненерговугілля і які розташовані на підконтрольній органам влади України території, заборгованість з виплати заробітної плати працівникам на 01.03.2015 року становила 391,7 млн. грн., у тому числі на вугледобувних підприємствах – 369,1 млн. гривень. Упродовж березня цього року сума боргу із заробітної плати працівникам зменшилася на 231,0 млн. гривень, або на 59,0%. Станом на 30.03.2015 року вона становила 160,7 млн. грн., у тому числі на вугледобувних підприємствах — 138,3 млн. гривень. У прийнятому у квітні поточного року Верховною Радою України Законі “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про Державний бюджет України на 2015 рік” передбачено виділити 400,0 млн. грн. на погашення заборгованості шахтарям по заробітній платі. Виконання цієї законодавчої норми, безумовно, буде сприяти суттєвому оздоровленню фінансів на вугільних шахтах, а також соціально-психологічного клімату в шахтарських колективах.

Поряд з цим підприємство “Відділення вугілля, горючих сланців і торфу Академії гірничих наук України” прийняло участь в розробці пропозицій щодо формування “Програми відновлення та модернізації вугільної промисловості”.

Як відомо, вітчизняна вугільна промисловість вже тривалий час перебуває у критичному стані, який зараз перетворився на катастрофічний внаслідок військового конфлікту в Донбасі. Зважаючи на це, слід ставити завдання не про просте її відтворення у форматі, що склався в минулому, а про радикальну організаційно-економічну та техніко-технологічну модернізацію з орієнтацією на досягнення беззбитковості галузі. Для цього необхідні заходи, які слід негайно розпочати стосовно тієї  частини вугільної галузі, що зараз підпорядкована українській владі, а потім, після відновлення української влади на всій території Донбасу, — стосовно галузі в цілому. Зазначені заходи можуть мати наступний вигляд:

  1. Передусім треба передбачити виведення з експлуатації найбільш збиткових, занедбаних шахт, у першу чергу – з числа зруйнованих і затоплених, які потребують значних витрат на відновлення, а в подальшому – значних дотацій. За орієнтовними експертними оцінками — це 50-60 шахт. Але одночасне закриття такої кількості шахт є проблематичним з різних міркувань: соціальних, енергетичної безпеки країни, фінансових можливостей. Цей процес має зайняти 5-7 років.

Частину (приблизно половину) зазначених шахт доцільно перевести у режим консервації: одні з них з перетворенням на водовідкачувальні станції – у разі потреби за гідрогеологічними висновками, другі – з метою тимчасового заощадження коштів на їх ліквідацію, треті – для збереження можливості подальшої реконструкції з виведенням на беззбиткову роботу. Складені попередні переліки шахт, що підлягають виведенню з експлуатації (консервації, ліквідації), доцільно щороку коригувати, виходячи з реального стану шахт, створюючи таким чином конкурентні стимули для шахт щодо їх

збереження або включення до числа діючих, тобто змагання за право на існування.

  1. Визнати хибним повне скасування дотування державних шахт вже у 2015 році. Стосовно державних шахт, що залишаються в експлуатації, необхідно забезпечити їх тимчасове (до технічної модернізації) дотування у повному обсязі (включаючи капітальні дотації на просте відтворення виробничих потужностей) і збільшити субсидування технічного переоснащення (розширеного відтворення) на конкурсних засадах за умови подальшого скасування або істотного зменшення поточних дотацій. Відповідно слід суттєво удосконалити систему державної підтримки (субсидування) вугледобувних підприємств з наданням їй стимулюючого характеру, використавши наявні науково-методичні розробки.
  2. Потребує реформування організаційно-економічна структура державного сектору вугільної промисловості з орієнтацією на створення у ньому ринкового конкурентного середовища.

Існуючі державні унітарні вугледобувні підприємства слід укрупнити і корпоратизувати з наданням шахтам (шахтоуправлінням) у їх складі статусу дочірніх підприємств. Така реорганізація має підвищити економічну самостійність та відповідальність підприємств і водночас спростити процедури їх подальшого можливого роздержавлення.

У руслі тенденцій до децентралізації влади доцільно розглянути питання щодо створення на базі існуючих підприємств регіональних державних акціонерних компаній на рівні областей. В цьому разі, наприклад, їм має виділятися на ряд років наперед загальна сума державного фінансування і надаватися право самостійно розподіляти цю суму за напрямами використання (дотування, субсидування технічного переоснащення і реконструкції, фінансування виведення з експлуатації тощо), тобто значною мірою самостійно проводити політику стосовно державного сектора вугільної галузі.

  1. Необхідно здійснити лібералізацію ринку вугільної продукції із скасуванням так званого оптового ринку вугілля, як це й передбачалося прийнятою у 2010 р. програмою реформ, шляхом переходу до укладення прямих договорів (контрактів) між виробниками і споживачами вугільної продукції та впровадження біржової (аукціонної) торгівлі вугіллям. При цьому нинішнього оператора оптового ринку вугілля – державне підприємство “Вугілля України” доцільно не ліквідувати, як намічалося раніше, а перетворити на галузевий інформаційно-консалтинговий центр з функціями моніторингу та прогнозування ринку вугільної продукції, відповідного інформаційного забезпечення органів влади та підприємств, розробки пропозицій щодо захисту внутрішнього вугільного ринку, посередництва в укладанні договорів (контрактів) між виробниками та споживачами вугілля та ін.
  2. Необхідно продовжити роздержавлення вугільної промисловості шляхом приватизації або передачі в концесію чи оренду державних вугледобувних підприємств. При цьому слід відмовитися від “кампанійщини” і здійснювати ці процеси в міру попиту, удосконаливши існуючу нормативно-правову базу.

Водночас слід сприяти  поширенню накопиченого певного позитивного досвіду спільної розробки вугільних родовищ державними і приватними підприємствами, а також інших форм державно-приватного партнерства.

  1. Недержавний сектор вугільної промисловості, який загалом успішно функціонує у ринковому середовищі, не потребує термінового і кардинального реформування. Разом з тим слід вжити рішучих заходів щодо припинення або легалізації несанкціонованого видобування вугілля з так званих “копанок”.
  2. У сфері техніко-технологічної модернізації вугільної промисловості треба не тільки впроваджувати існуючу сучасну високопродуктивну техніку і передові технології, але й працювати над створенням і використанням принципово нових засобів виймання вугілля в унікальних за складністю умовах українських родовищ, що з часом можуть бути затребуваними й на світовому ринку. Слід розглянути питання щодо створення спільного, за участі держави та приватного бізнесу на умовах державно-приватного партнерства, інноваційного (венчурного) фонду з відповідними механізмами комерціалізації наукво-технічних розробок.
  3. Радикальна модернізація вугільної промисловості буде пов’язана, безумовно, зі значним скороченням зайнятого в галузі персоналу. Необхідно удосконалити діюче законодавство щодо соціального захисту працівників, що вивільняються, з урахуванням досвіду Німеччини, Великобританії, Польщі, та розробити і реалізувати дієві заходи щодо створення нових робочих місць у депресивних шахтарських регіонах з використанням державних і приватних інвестиційних ресурсів.
  4. Визначаючи вугільну промисловість суттєвим чинником енергетичної безпеки країни, треба однак відмовитися від ще поширеної серед фахівців орієнтації на максимальне забезпечення вітчизняної економіки власним вугіллям, віддавши пріоритет досягненню беззбитковості вугільної галузі. Імпорт якісного і за прийнятною ціною вугілля, який вже й зараз становить відчутну частку паливно-енергетичного балансу, має стати суттєвою складовою енергетичної політики, для чого слід розвивати відповідну інфраструктуру (глибоководні порти, тощо).
  5. Прискореному й успішному здійсненню радикальної та багатопланової модернізації паливно-енергетичного комплексу і в тому числі вугільної промисловості України могла би суттєво посприяти матеріальна й інтелектуальна допомога європейської спільноти. Конкретні сфери та форми такої допомоги мають бути визначені в процесі розробки відповідної програми.
  6. Реальними видаються такі орієнтовні терміни виконання основних заходів щодо відновлення та модернізації вугільної промисловості:

1) відновлення зруйнованих і пошкоджених шахт – 2015 — 2017рр.;

2) впровадження тимчасового порядку державної фінансової підтримки підприємств-споживачів вугільної продукції, придбаної за ціною, вищою за ринкову, у підприємств-виробників цієї продукції, розташованих на території, що зараз не контролюється українською владою, — 2015р.;

3) поетапне (спочатку в частині вугільної галузі, що зараз підпорядкована   українській   владі,   а   потім  у всій    галузі)  впровадження

удосконаленої загальної системи державної підтримки (субсидування) вугледобувних підприємств – 2016 р.;

4) поетапне впровадження удосконаленої системи соціального захисту працівників, що вивільняються внаслідок реструктуризації та модернізації галузі, — 2016 р.;

5) реформування організаційно-економічної структури державного сектору галузі (корпоратизація вугледобувних підприємств, створення регіональних державних акціонерних вугільних компаній) – 2016 р.;

6) лібералізація вугільного ринку (перехід до укладення прямих контрактів між виробниками і споживачами вугільної продукції, впровадження біржової, аукціонної торгівлі вугіллям) -2016 р.;

7) створення галузевого інноваційно-венчурного фонду за участю державного та приватного бізнесу – 2017 р.;

8) реструктуризація галузі –

консервація збиткових шахт – до 2020 р.

ліквідація збиткових шахт – до 2025 р.;

9) приватизація, передача в концесію або оренду державних шахт – до 2025 р.;

10) припинення дотування (державної підтримки за собівартістю продукції) вугледобувних підприємств – до 2025 р.;

11) припинення усіх форм систематичного субсидування (державної фінансової підтримки) вугледобувних підприємств – 2025 р.

Для фінансування заходів щодо відновлення та модернізації вугледобувних, вуглезбагачувальних та інших підприємств вугільної промисловості України поряд з коштами вітчизняних інвесторів передбачається залучити кошти міжнародних донорів. Терміни виконання заходів мають індикативний характер і мають змінюватися відповідно до змінення військово-політичного стану в Донбасі.

Окрім впливу складного воєнно-політичного стану у Донбасі, фінансовий дисбаланс у традиційно збитковій вугільній промисловості України, як і раніше, не тільки зберігається, але й посилюється за рахунок таких основних факторів:

  • неухильного зростання, порівняно з попереднім роком, цін на матеріали та обладнання для вугледобувного виробництва;
  • відсутності коштів державної підтримки вугледобувних підприємств на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції;
  • практичного припинення реформування в 2013-2014 роках державного сектора галузі;
  • недостатньо гнучкої експортно-імпортної політики щодо вугільної продукції.

Про виробничо – технічну та економічну діяльність вугільної промисловості України за 01-09 2014 року

Про виробничо – технічну та економічну діяльність вугільної промисловості України за січень – вересень 2014 року

Всеукраїнське галузеве об’єднання організацій роботодавців “Укрвуглероботодавці” на засіданні Ради 13 жовтня розглянуло підсумки виробничо – технічної та економічної діяльності вугільної промисловості за січень-вересень 2014 року.

Відповідно до календарного плану у жовтні 2014 року підприємством «Відділення вугілля, горючих сланців і торфу Академії гірничих наук України» (далі Відділення) завершено проведення аналітичних досліджень інформаційних матеріалів про виробничо-технічну та економічну діяльність вугільної промисловості України за січень-вересень 2014 року, в тому числі ряд показників економічної діяльності, а саме: фонд оплати праці, середньомісячна заробітна плата, а також деякі показники фінансової діяльності з урахуванням специфіки формування статистичної звітності надані за січень-серпень 2014 року.
Інформаційно-аналітичні матеріали стосуються:
• основних показників роботи галузі в цілому;
• показників роботи об’єднань, державних підприємств і самостійних шахт, які належать до сфери управління Міністерства енергетики і вугільної промисловості України;
• якісних показників;
• гірничотехнічних показників;
• економічних показників.
Необхідно відмітити, що на результати роботи вугільної промисловості України загалом у третьому кварталі 2014 року відчутно впливала ескалація військово–політичної напруженості у Донецькій і Луганській областях. За даними Міністерства енергетики та вугільної промисловості України у вересні поточного року представники незаконних військових формувань контролювали діяльність 88 із 93 вугільних шахт, які розташовані у Донбасі. При цьому через руйнування і затоплення функціонували лише 24 шахти. Тому, у вересні 2014 р. відбулося найбільше падіння обсягів вуглевидобутку як в державному, так і недержавному секторах вітчизняної вугільної промисловості. В цілому по Україні за цей місяць видобуто близько 3,4 млн. тонн вугілля, що на 3,3 млн. тонн, або на 49,7 % менше ніж за такий же період минулого року. Вугледобувними підприємствами Міненерговугілля (державний сектор) видобуто лише 609,0 тис. тонн. Завдання виконано всього на 28,5%, що, до речі складає менше третини видобутку вересня 2013 року. При цьому доля вуглевидобутку у державному секторі знизилася до 18,0 %.
Зазначене вкрай негативно позначилося на результатах роботи галузі за дев’ять місяців 2014 року і на спроможності галузі забезпечувати потреби національної економіки у вугіллі і, перш за все, для потреб теплоенергетики. Його запаси на складах теплових електростанцій (ТЕС) в третій декаді вересня знизилися ще на 2,7 % — до 1 млн. 944 тис. тонн. Для стабільного та безаварійного функціонування теплоенергетичного сектора запаси вугілля на складах ТЕС в цілому мають складати 4-5 млн. тонн. За відомостями Міненерговугілля, з урахуванням реального стану та можливостей вітчизняних шахт, дефіцит енергетичного вугілля до кінця поточного року може досягти 5,0 млн. тонн. Уряд України прийняв рішення забезпечити його покриття за рахунок імпорту з ПАР, Росії та деяких інших держав.
У більш деталізованому плані ситуація у вугільній промисловості України з початку поточного року виглядає наступним чином.
Вугільними підприємствами України за січень-вересень 2014 року загалом видобуто 53 млн. 415,1 тис.т вугілля, що на 2965,3 тис.т (на 5,3%) менше планового показника. Також зазначене менше показника рівня
видобутку за січень-вересень 2013 року на 8100,0 тис.т (13,2%). Енергетичного вугілля видобуто 39 млн. 384,4 тис.т. Зазначене менше планованого на 4563,3 тис.т., або на 10,4%. Порівняно з відповідним періодом 2013 року видобуток зменшився на 4587,8 тис.т. (на 10,4 %).
Обсяг видобутку коксівного вугілля склав 14030,7 тис.т, що більше запланованого на 1598,0 тис.т. (на 12,9%). Порівняно з таким же періодом минулого року видобуток зменшився на 3512,2 тис.т. (на 20,0 %).
Підприємствами, підпорядкованими Міненерговугілля, за січень-вересень 2014 року видобуто 15 млн. 353,9 тис.т вугілля, що на 3437,1 тис.т (18,3%) менше встановленого плану. Порівняно з відповідним періодом 2013 року видобуток тут в цілому також зменшився на 2145,0 тис.т (на 12,3%).
Енергетичного вугілля видобуто 11320,7 тис.т. Завдання виконано на 81,5%, що на 2565,2 тис.т. менше запланованого. Порівняно з січнем-вереснем 2013 року видобуток зменшився на 1270,0 тис.т. (на 10,1%).
Коксівного вугілля видобуто 4033,2 тис.т, що менше запланованого обсягу на 871,9 тис.т (на 17,8%). Відповідний минулорічний показник зменшено на 875,0 тис.т (на 17,8%).
За січень-вересень 2014 р. всіма вугледобувними підприємствами України проведено 263,2 км розкривних та підготовчих гірничих виробок, що
на 31,5 км менше ніж заплановано. Державними підприємствами за цей період проведено 94,0 км таких виробок, що на 30,0 км менше, ніж передбачено програмою.
За останні півтора роки склалася стійка тенденція до зменшення обсягів підготовчих робіт у галузі і вона вкрай загострилася у другому-третьому кварталах поточного року. Її продовження вже у найближчій перспективі може ускладнити проблему своєчасної підготовки готових до виймання запасів вугілля у обсягах, які мають забезпечити виконання програми з видобутку вугілля. Тому результати підготовчих робіт у галузі в цьому році, на жаль, не дають підстав для певного оптимізму з подолання тенденції, що склалася.

Споживання та розрахунки за електроенергію.
За вересень 2014 року державними підприємствами з видобутку та переробки вугілля, а також вугільними підприємствами, що готуються до ліквідації спожито 110,3 млн. кВт∙г електроенергії на суму 150,2 млн. гривень. Обсяг сплати за енергоресурси склав 1,9 млн. гривень, тобто лише 1,2 %.
За січень-вересень поточного року зазначеними підприємствами спожито 2 354,2 млн. кВт∙г електроенергії вартістю 2739 686,5 тис. гривень. Обсяг сплати за цей період склав 1561569,1 тис. грн., або 57,0 % його загальної вартості, у тому числі вугледобувними підприємствами оплачено 1556242,4 тис. грн. (65,4 %), а підприємствами, що перебувають у процесі реструктуризації – 5326,7 тис. грн. (1,5 %). Тому одним з нагальних питань, яке потребує якомога скорішого вирішення є подолання недофінансування на 01.10.2014 року на 151,1 млн. грн. (на 27,3 %) бюджетної програми “Реструктуризація вугільної та торфодобувної промисловості”.
У галузі, як і раніше, вкрай великими залишаються збитки від випуску товарної вугільної продукції державними вугледобувними підприємствами.
У той же час також слід мати на увазі, що у 2014 році вітчизняна вугільна промисловість функціонує в умовах певних обмежень щодо бюджетного фінансування галузі, які витікають із політики глибокої економії
витрат, затвердженої Верховною Радою і Урядом України (див. анотацію про виконання роботи за 1-й квартал 2014 р.).
Так, загальний обсяг бюджетних коштів для державної підтримки вугільної промисловості скорочено майже на 3,5 млрд. гривень, або на 22 %. Вже у першому кварталі було повністю виключено бюджетне фінансування капітального будівництва. Тому на поточний рік лімітом передбачено спрямувати тільки 175,1 млн. грн. капітальних вкладень лише за рахунок власних коштів підприємств.
У зв’язку з викладеним ситуація, що складається, об’єктивно вимагає розроблення на кожному вугледобувному підприємстві комплексних програм, які дозволили б забезпечити максимальну мінімізацію усіх витрат на виробництво вугільної продукції.
Забезпечення вирішення завдання задоволення потреб національної економіки у вітчизняному вугіллі; подолання його дефіциту, що склався
внаслідок бойових дій у Донецькій і Луганській областях, ставить на порядок денний питання відновлення життєдіяльності Донбасу та його промислово-економічного відродження.
З нашої точки зору, пропозиції до програми відновлення і розвитку паливно – енергетичного комплексу мають враховувати специфіку етапу припинення застосування зброї у Донбасі, який характеризується різним тлумаченням задіяних у конфлікті сторін умов підписаного протоколу і нестабільністю їх виконання. Тому, на цьому етапі максимальну увагу необхідно приділити територіям вугледобувних регіонів, підконтрольних Центральній українській владі.
Для мінімізації дефіциту вугілля у паливно – енергетичному балансі держави пропонується:
по-перше, у найкоротші терміни відновити функціонування зупинених у період воєнних дій перспективних вугільних шахт за переліком, що надається Міністерством енергетики та вугільної промисловості, а також Донецькою паливно – енергетичною компанією ДТЕК;
по-друге – створити додаткові потужності з видобутку вугілля у Волинській, Львівській та Дніпропетровській областях, для чого:
• ввести у експлуатацію за бюджетні кошти першу чергу шахти новобудови № 10 “Нововолинська” потужністю 600,0 тис. тонн на рік у 2015 році, а другу чергу потужністю 900,0 тис. тонн – у 2016 році;
• підтримати програму розвитку виробничих потужностей ПАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” з видобутку енергетичного вугілля, яка передбачає їх збільшення у 2015 році до 18,7 млн. тонн проти 12,9 млн. тонн у 2012 році, або на 5,8 млн. тонн (на 44,8%);
• відновити роботи зі створення на півночі Дніпропетровської області Верхньодніпровського буровугільного комплексу з видобутку 4,7 млн. тонн на рік бурого вугілля, що еквівалентно 1,8 млн. тонн кам’яного вугілля. Це дозволить мати у складі комплексу теплоелектростанцію встановленою потужністю 600 Мвт та ряд підприємств з утилізації продуктів спалення і вироблення на їх основі гірського воску, будматеріалів, вуглелужних реагентів, сірчаної кислоти. До того ж щорічно буде отримуватися 3,63 млн. Гкал. теплової енергії;
• по-третє, враховуючи абсолютну безперспективність шахт Центрального району Донбасу (ЦРД) як з виробничо- технічної, так і з
економічної точок зору пропонується припинити їх діяльність протягом найближчих 2-3-х років. Для заміщення виробничих потужностей ЦРД з видобутку вугілля, що будуть вибувати, можуть бути задіяні вільні висококондиційні запаси Самарської і Добропільської дільниць, які розташовані на заході Донецької області і межують із сходом Дніпропетровської та півднем Харківської областей. На їх основі доцільно побудувати нову шахту потужністю з видобутку 4,0 млн. тонн вугілля на рік.
Підхід, який пропонується для вирішення завдання забезпечення ТЄС вугіллям, при різних варіантах розвитку військово – політичної та соціально-економічної ситуації у Донбасі, у тому числі і не зовсім сприятливих, створить умови для підтримання необхідного рівня надійності теплової енергетики за рахунок вітчизняного вугілля, а також забезпечення зайнятості шахтарів і енергетиків у регіоні.
Окрім впливу складного воєнно-політичного стану у Донбасі, фінансовий дисбаланс у традиційно збитковій вугільній промисловості України, як і раніше, не тільки зберігається, але й посилюється під впливом таких основних факторів:
• погіршення кон’юнктури ринку вугілля (з листопада 2008 року) під впливом світової фінансово-економічної кризи;
• неухильного зростання, порівняно з попереднім роком, цін на матеріали та обладнання для вугледобувного виробництва;
• неефективного використання коштів державної підтримки вугледобувних підприємств на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції;
• практичного припинення реформування в 2013-2014 роках державного сектора галузі;
• невідповідності попиту пропозиціям на вугільну продукцію, що постійно поглиблюється;
• недостатньо гнучкої експортно-імпортної політики щодо вугільної продукції.

ВИРІШИЛА:
1. Інформацію члена Ради А.І. Кабанова прийняти до відома.
2. Розмістити її на сайті Об’єднання “Укрвуглероботодавці” з метою ознайомлення з нею керівників шахтарських колективів.

Про виробничо – технічну та економічну діяльність вугільної промисловості України за січень – червень 2014 року

Про виробничо – технічну та економічну діяльність вугільної промисловості України за січень – червень 2014 року Про виробничо – технічну та економічну діяльність вугільної промисловості України за січень – червень 2014 року

Про виробничо – технічну та економічну діяльність вугільної промисловості України за січень – червень 2014 року.

Всеукраїнське галузеве об’єднання організацій роботодавців “Укрвуглероботодавці” на засіданні Ради 18 липня розглянуло підсумки виробничо – технічної та економічної діяльності вугільної промисловості за I півріччя 2014 року.

Необхідно відмітити, що у квітні-червні 2014 року робота багатьох вугледобувних підприємств Донецької та Луганської областей здійснювалася в умовах ведення активних бойових дій сепаратистів та терористів на територіях, що безпосередньо прилягають до шахт. Постійно лунали погрози з боку бойовиків ДНР і ЛНР керівникам та працівникам вугледобувних та інших підприємств аж до фізичної розправи у разі невиконання ними тих чи інших вимог. Декілька керівників були викрадені. Бойовиками також проводилося викрадення вибухових матеріалів, засобів ініціювання до них, автомобільної та дорожньої техніки, а також іншого майна шахт. Зазначене, безумовно, не могло не позначитися на морально-психологічному стані як шахтарських колективів в цілому, так і кожного окремого гірника.

За цих причин втрати видобутку вугілля у державному секторі галузі тільки за травень-червень 2014 року склали понад 420,0 тис. тонн на суму більше 212,0 млн. гривень. Дещо загострилася і проблема вихождаємості працівників. За даними Міністерства енергетики і вугільної промисловості з початку військових дій вона знизилася на 10%, майже 3 тис. людей знаходяться на лікарняних, близько 1 тис. – у неоплачуваних відпустках.

Проте, незважаючи на складний військово-політичний стан у Донбасі, підприємства вугільної промисловості України в цілому змогли мобілізувати усі наявні можливості для забезпечення виконання встановлених завдань і не допустили дезорганізації вугледобувного виробництва.

За січень-червень 2014 року в цілому по Україні видобуто 40 млн. 576,6 тис.т, що на 2 млн.596,0 тис.т (6,8%) більше встановленого плану. При цьому досягнутий за цей період обсяг видобутку практично залишився на рівні аналогічного періоду минулого року.

Покращили роботу вугледобувні підприємства державного сектора галузі. За перше півріччя 2014 року ними видобуто 12 млн. 392 тис. тонн вугілля, що перевищує планове завдання на 50,1 тис. тонн (0,4%). У порівнянні з таким же періодом 2013 року обсяг видобутку тут збільшився на 1 млн. 221,4 тис. тонн, або на 9,8%. Частка державного сектора у загальноукраїнському вуглевидобутку як і у попередньому періоді (січень-березень 2014 року) склала майже 31%.
Слід відмітити, що з діючих 22 державних підприємств з видобутку вугілля у червні поточного року кожне друге виконало встановлене завдання. Ними додатково до плану піднято на поверхню понад 99,0 тис. тонн вугілля. У той же час при завданні 9 введено в роботу лише 6 нових лав із загальною виробничою потужністю 1784 тонни на добу. Але і це все ж таки забезпечило перевищення навантаження нових лав над тими, що вибувають (5 лав) на 313 тонн на добу.
Якість видобутого вугілля істотно не поліпшилася. Фактична його зольність в цілому по державним шахтам за червень поточного року складає 39,8%, що на 1,5% нижче планованого показника (41,3%) і на 0,5% нижче показника попереднього місяця. Вона також нижча на 1,3% рівня аналогічного періоду минулого року.
За січень-червень 2014 року всіма вугледобувними підприємствами Міністерства енергетики і вугільної промисловості України проведено 77,8 км розкривних та підготовчих гірничих виробок, що на 6,2 км менше запланованого рівня і на 3,0 км менше ніж за аналогічний період 2013 року. У червні поточного року при плані 14,7 км фактично проведено лише 11,1 км таких виробок (75,5%). У порівнянні із травнем 2014 року зменшення склало 130 м, а з червнем минулого року – 2,3 км. Лише 6 державних вугледобувних підприємств з 22 виконали завдання щодо проведення гірничих виробок.

З урахуванням результатів аналізу цієї проблеми за 2013 рік можна констатувати, що за останні півтора-два роки склалася стійка тенденція до зменшення обсягів підготовчих робіт у галузі. Її продовження вже у найближчій перспективі може загострити проблему своєчасної підготовки готових до виймання запасів вугілля у обсягах, які мають забезпечити виконання програми з видобутку вугілля. Тому результати підготовчих робіт у галузі за перше півріччя 2014 року нагально потребують корегування відповідних програм із забезпеченням погашення відставання, що склалося, особливо у вибоях, де експлуатуються прохідницькі комбайни.

Стан промислової безпеки і охорони праці

У червні 2014 року допущено 115 випадків травматизму, що на 21 випадок (15%) менше, ніж за червень 2013 року (136 випадків). Проте в 4-х державних підприємствах («Лисичанськвугілля», «Макіїввугілля», «Луганськвугілля», «Львіввугілля») у зазначеному періоді виробничий травматизм підвищився. З початку поточного року зростання виробничого травматизму відбулося лише на двох ДП – «Селидіввугілля» і «Лисичанськвугілля».

Як відомо, вже протягом досить тривалого часу у вугільній промисловості спостерігається така відносно нова проблема як профіцит вугільної продукції. У зв’язку з цим у галузі необхідно підсилити увагу до своєчасного вирішення питань зменшення запасів вугілля на складах шахт, а також його відвантаження споживачам у встановлених обсягах та у договірні терміни.

Аналіз свідчить, що залишки вугільної продукції на складах державних шахт в червні зменшилися на 193,2 тис. тонн і складають 1 млн. 54 тис. тонн, а залишки концентрату на складах збагачувальних фабрик – на 65,8 тис. тонн і складають 544,8 тис. тонн. Дев’ять підприємств з видобутку вугілля зменшили залишки на складах шахт. Також дев’ять державних підприємств не наростили залишки вугільної продукції на складах збагачувальних фабрик. У той же час значне зростання таких залишків у червні 2014 року допущено на державних підприємствах «Артемвугілля», «Шахтарськантрацит», «Торезантрацит». Тобто заходи, що здійснюються в цілому ще не є достатніми.

Виконання завдань з відвантаження вугілля на енергетику.

У червні 2014 року обсяги відвантаження вугілля на ТЕС реалізовані повністю. При завданні 953,9 тис. тонн фактично відвантажено 990,2 тис. тонн, або 36,3 тис. тонн (3,8%) понадпланово. При цьому сім державних підприємств («Донбасантрацит», «Лисичанськвугілля», «Первомайськвугілля», «Артемвугілля», «Орджонікідзевугілля», «Шахтарськантрацит», «Волиньвугілля») з такими завданнями не впоралися.

Виконання завдань з відвантаження вугілля на коксування.

Завдання з відвантаження коксівного вугілля через ДП «Вугілля України» на червень 2014 року склало 240,0 тис. тонн, фактично відвантажено 213,0 тис. тонн. Тобто, недодано вуглеотримувачам 27,4 тис. тонн, або 11,4% вугілля.

Відвантажена через ДП «Вугілля України» вугільна продукція у червні 2014 року оплачена на 95%, у тому числі енергетиками – 93,7%, металургами – 48,3% і покупцями сортового вугілля – 100,0%.

Зазначене свідчить, що є потреба у підвищенні рівня дисципліни шодо виконання договірних зобов’язань з поставок вугільної продукції, а також підсиленні контролю за оплатою відвантаженої споживачам вугільної продукції.

З метою підвищення ефективності роботи підприємств вугільної промисловості України, що належать до державного сектора; забезпечення більш раціонального використання у галузі коштів, у тому числі і бюджетних, Міненерговугілля розроблено відповідні заходи. Серед них найбільш значущими є:
• Заборона реалізації вугілля в рядовому виді через посередників за заниженими цінами. Все вугілля має реалізовуватися безпосередньо кінцевим споживачам.
• Жорстка вимога до збагачувальних фабрик щодо обов’язкового випуску сортового вугілля.
• Укладення прямих контрактів з металургійними комбінатами без посередників, а також прямих контрактів без посередників на реалізацію вугілля на експорт.
• Введення жорсткого контролю якості вугілля, що відвантажується для переробки на фабрики і споживачам. Це дозволить знизити зольність вугілля та отримати додатково 20,0 тис. тонн концентрату на суму понад 20,0 млн. гривень.
• Забезпечення реалізації 400,0 тис. тонн профіцитного вугілля марки Г через біржу, що сприяло підняттю зі складів вугілля, яке не мало реалізації в останні роки.
• Здійснення в 2014 році постачання вугілля шахтам, що закриваються, лише державними вугледобувними підприємствами за ціною 890,0 грн./тонна з ПДВ. Довідково: у минулому році це вугілля постачалося через посередників за ціною 1400,0 грн./тонна з ПДВ, що призвело до збитків на 57,0 млн. гривень.
• Підвищення ціни на енергетичне вугілля з травня 2014 року, що дозволить вугледобувним підприємствам додатково отримати від реалізації майже 1,0 млрд. гривень у рік.
• Проведення роботи щодо повернення ДП «Селидіввугілля» запасів вугілля шляхом анулювання спеціальних дозволів на користування надрами, що надавалися Держгеонадрами приватним підприємствам.
• Скасування тендерів на закупівлю матеріалів і обладнання, які було проведено на початку поточного року. Об’явлено нові тендери. По них ціни знижено від 5 до 40%. Зазначене дає змогу державним вугледобувним підприємствам до кінця поточного року отримати додатковий ефект в розмірі 300,0 млн. гривень. При цьому укладено прямі договори з основними виробниками обладнання і матеріалів, у тому числі: «Гірничі машини» (комбайни, конвеєри, кріплення), «Метінвест» (профіль СВП), «ІСД» (профіль). Цей процес набуває подальшого розвитку.
• Проведення ревізії з послуг промислового характеру. У поточному році в порівнянні з 2013 роком очікується зниження витрат на 200,0 млн. гривень.
Перші кроки, що здійснені державними вугледобувними підприємствами відповідно до вищенаведених заходів свідчать про їх досить серйозну ефективність. В цілому по державному сектору галузі у другому кварталі 2014 року в порівнянні із першим кварталом витрати знижено на 297,0 млн. гривень.
Тому ситуація об’єктивно вимагає розроблення та неухильного виконання на кожному вугледобувному підприємстві комплексних програм, які дозволили б забезпечити максимальну мінімізацію усіх витрат на виробництво вугільної продукції.
Фінансовий дисбаланс у традиційно збитковій вугільній промисловості України, як і раніше зберігається під впливом таких основних факторів:
• погіршення кон’юнктури ринку вугілля (з листопада 2008 року) під впливом світової фінансово-економічної кризи;
• неухильного зростання, порівняно з попереднім роком, цін на матеріали та обладнання для вугледобувного виробництва;
• неефективного використання коштів державної підтримки вугледобувних підприємств на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції;
• практичного припинення реформування в 2013 році державного сектора галузі;
• невідповідності попиту пропозиціям на вугільну продукцію, що постійно поглиблюється;
• недостатньо гнучкої експортно-імпортної політики щодо вугільної продукції.

Додатковим чинником виступає різьке поглиблення соціально-економічної кризи в Донбасі під впливом тривалого загострення військово-політичної ситуації у цьому регіоні України.

Результати роботи призначені для керівників, інженерно-технічних та економічних працівників Об’єднання «Укрвуглероботодавці» як при
програмуванні поточного функціонування, так і для розвитку та удосконалення власної виробничо-технічної бази.
Виконаний етап науково-технічної роботи відповідає вимогам календарного плану в частині змісту і термінів виконання.

ВИРІШИЛА:
1. Інформацію члена Ради А.І. Кабанова прийняти до відома.
2. Розмістити її на сайті Об’єднання “Укрвуглероботодавці” з метою ознайомлення з нею керівників шахтарських колективів.

Звернення Роботодавцям паливно-енергетичного комплексу

 

Шановні колеги !

З метою забезпечення ефективного представництва і захисту законних прав та інтересів власників, та координації спільних зусиль на національному та галузевому рівні у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, професійними спілками, їх об`єднаннями, іншими організаціями та об`єднаннями громадян, запрошуємо Вас розглянути питання, щодо налагодження системної взаємодії з Всеукраїнським галузевим об`єднанням організацій роботодавців паливно-енергетичного комплексу “Укрвуглероботодавець”.

На сьогоднішній день Об`єднання “Укрвуглероботодавець” є найбільш впливовою та авторитетною організацією роботодавців у паливно-енергетичному секторі. Тільки Об`єднання “Укрвуглероботодавець” інституційно представлене у системі колективно-трудових відносин та виступає уповноваженою стороною власників у соціальному діалозі на національному та галузевому рівні, зокрема при укладанні галузевих угод. Представники Об`єднання вже декілька років поспіль входять до складу головних консультативно-дорадчих органів виконавчої влади, мають безпосередній вплив на формування та реалізацію соціально-екномічної політики на загальнонаціональному та галузевому рівнях, вирішення конкретних проблем та потреб підприємств.

Системна взаємодія з Об`єднанням дозволить Вам в повній мірі забезпечити урахування інтересів та очікувань очолюваного вами підприємства у взаємодії з представниками уряду та профспілок, зокрема через делегування членів Об`єднання до відповідних органів.

Об`єднання активно залучено до лобіювання законопроектів і норм, які сприяють у спільному функціонуванні економіки і бізнесу, розвитку підприємництва та інноваційно-інвестиційної діяльності.

Ми впевнені, разом ми зможемо в максимальній мірі забезпечити представництво сторони власників, узгодження інтересів держави і бізнесу на всіх рівнях державного управління та у взаємодії з профспілками.

Запрошуємо вас ознайомитися з детальним викладенням пропозицій (додаються).

Додаток:
ЗАВАНТАЖИТИ

Копія листа Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 01.04.2014 № 2/14-1459

Копія Рішення Національної служби посередництва та примирення від 14 березня 2014 року № 003/14-00-Р

Копія листа Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 10.12.2013 № 03/14-6842

З повагою,

Генеральний директор
виконавчої дирекції
Об`єднання “Укрвуглероботодавці” В.З. Гарматін

«Укрвуглероботодавці» поширюють свою репрезентативність на нову галузь

«Укрвуглероботодавці» поширюють свою репрезентативність на нову галузь
«Укрвуглероботодавці» поширюють свою репрезентативність на нову галузь

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про соціальний діалог в Україні» від 23.12.2010 № 2862-УІ Комісією Національної служби посередництва і примирення здійснено підтвердження репрезентативності Всеукраїнського галузевого об’єднання організацій роботодавців вугільної промисловості «Укрвуглероботодавці» на відповідність критеріям репрезентативності на галузевому рівні для участі у колективних переговорах з укладення галузевих (міжгалузевих) угод та для делегування представників до відповідних органів соціального діалогу (Висновок Комісії НСПП від 14 березня 2014 року) та вирішено:
1. Визнати Всеукраїнське галузеве об’єднання організацій роботодавців вугільної промисловості «Укрвуглероботодавці» таким, що підтвердило репрезентативність на галузевому рівні за кодами видів економічної діяльності (КВЕД 2005):
«Добування та збагачення кам’яного вугілля» (10.10.1);
• «Виробництво електроенергії» (40.11.0).

2. Видати Всеукраїнському галузевому об’єднанню організацій роботодавців вугільної промисловості «Укрвуглероботодавці» Свідоцтво про підтвердження репрезентативності на галузевому рівні.
3. Дане рішення надіслати Всеукраїнському галузевому об’єднанню
організацій роботодавців вугільної промисловості
«Укрвуглероботодавці».

МІН\’ЮСТ зареєстрував зміни до Статуту Об\’єднання

МІН'ЮСТ зареєстрував зміни до Статуту Об'єднання

МІН\’ЮСТ зареєстрував зміни до Статуту Об\’єднання

Згідно листа від 03.03.2014 р. Державної реєстраційної служби, було прийнято наступне рішення:
Відповідно до Закону України «Про організації роботодавців та їх об\’єднання, права і гарантії їх діяльності», на підставі рішення VI Конференції Всеукраїнського галузевого об\’єднання організацій роботодавці вугільної промисловості “Укрвуглероботодавці” від 11.10.2013 р., зареєструвати зміни до статуту Всеукраїнського галузевого об\’єднаний організацій роботодавців вугільної промисловості «Укрвуглероботодавці».

Скан копия листа
МІН'ЮСТ зареєстрував зміни до Статуту Об'єднання

Першочергові законопроекти і підзаконні акти, над якими працює Укрвуглероботодавці спільно з ФРУ

Першочергові законопроекти і підзаконні акти, над якими працює Укрвуглероботодавці спільно з ФРУ

Першочергові законопроекти і підзаконні акти, над якими працює Укрвуглероботодавці спільно з ФРУ

1. «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо податкових наслідків визнання правочинів (угод, договорів) недійсними (нікчемними)» (№2018а від 16.05.13 р.).

2. «Про внесення змін до статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (щодо факторингу)» (№2606а від 18.07.13 р.).

3. «Про внесення змін до деяких законів України (щодо пільгового пенсійного забезпечення окремих категорій осіб)» (реєстр.№2531а від 04.07.2013).

4. «Про внесення змін до статті 26 Закону України \»Про електроенергетику\» щодо спільного використання технологічних мереж\»» (№2019а від 16.05.13 р.).

5. «Про перевезення на таксі та перевезення на замовлення» (№2393а від 21.06.13 р.).

6. «Про внесення змін до Закону України \»Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу» (щодо локалізації)» (№3034 від 29.07.13 р.).

7. «Про внесення змін до деяких законів України (щодо впорядкування процедури погашення бюджетної заборгованості держави з відшкодування ПДВ шляхом видачі казначейських фінансових векселів на добровільній основі» (потребує розробки).

8. «Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо актуалізації посилань на класифікатори УКТ ЗЕД та КВЕД в цілях оподаткування)» (потребує розробки).

9. «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (щодо поступового зменшення єдиного соціального внеску для роботодавців; запровадження регресної шкали єдиного соціального внеску для стимулювання легалізації оплати праці; перерозподілу частини єдиного соціального внеску з роботодавців на працівників із збереженням реального розміру оплати праці.) (потребує розробки).

10. «Про внесення змін до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів (щодо модернізації нормативу працевлаштування інвалідів та підвищення відповідальності органів влади за сприяння реалізації права інвалідів на працю)» (потребує розробки).

11. «Про зайнятість населення» (нова редакція), (щодо недопущення фінансування органів влади за рахунок страхових внесків, скасування квоти на обов’язкове працевлаштування окремих категорій громадян тощо) (потребує розробки).

12. Розробка проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України» (щодо переходу до поняття мінімальний рівень оплати праці, скасування залежності мінімального рівня оплати праці від прожиткового мінімуму; скасування залежності ставки першого тарифного розряду від мінімальної оплати праці; лібералізація систем оплати праці та недопущення можливості втручання держави у їх формування на підприємствах) (потребує розробки).

13. «Про внесення змін до деяких законів України (щодо виплати лікарняних з першого дня тимчасової непрацездатності за рахунок фонду соціального страхування)» (потребує розробки).

14. «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо заміни поняття «оціночна вартість» як такого, що позбавлене економічного змісту, відсутнє в міжнародній практиці та створює передумови для корупції, маніпулювання вартістю та процесом її визначення, на термін «ринкова вартість», як найбільш прийнятний для даної мети.

15. «Про внесення змін до статті 5 Закону України «\»Про Фонд державного майна України\» та до пункту 4 \»Прикінцевих положень\» Закону України \»Про внесення змін до деяких законів України з питань приватизації щодо реалізації положень Державної програми приватизації на 2012-2014 роки\» (щодо вилучення норм, які регламентують оцінку для цілей оподаткування).

16. «Про внесення змін до деяких законів України з питань загальнообов’язкового державного соціального страхування (щодо скасування нестрахових напрямків витрачання коштів – на подарунки, ДЮСШ, громадські роботи, разові виплати по нещасному випадку і т.п.)» (потребує розробки).

17. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення державного нагляду (контролю) та визначення сфер господарської діяльності, що підлягають державному нагляду (контролю)» (схвалений на засіданні КМУ 03.07.13 р., потребує доопрацювання).

18. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо застосування заходів реагування до суб\’єктів господарювання (щодо внесення змін до законів України про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт (надання послуг) відповідно до постанови адміністративного суду, а також щодо визначення випадків, коли обґрунтованість вжиття інших заходів реагування підлягає підтвердженню адміністративним судом)» (схвалений на засіданні КМУ 21.08.13 р., потребує доопрацювання).

19. «Про внесення змін до Закону України \»Про ліцензування певних видів господарської діяльності (щодо скорочення видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню більше ніж на 50%)» (потребує розробки).

20. «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України \»Про стандартизацію і сертифікацію\» (щодо самостійного присвоєння органами із сертифікації реєстраційних номерів виданим ними сертифікатам відповідності з подальшою передачею інформації про видані сертифікати до Реєстру державної системи сертифікації УкрСЕПРО, схваленого на засіданні КМУ (на виконання п.99.2. Національного плану дій на 2013 рік)». При цьому, скасувати національний стандарт ДСТУ 3415-96 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Реєстр системи» через його невідповідність законодавству України та ЄС і наявність в ньому значної кількості корупціоногенних чинників.

21. «Про внесення змін до ст.21 Закону України «Про охорону праці (щодо оптимізації висновків експертизи, надаючи один висновок на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, який надавати суб’єктам господарювання на безоплатній основі територіальними органами Держгірпромнагляду при видачі відповідного дозволу)» (потребує розробки).

22. Про внесення змін до Закону України «Про здійснення державних закупівель (щодо визначення поняття вітчизняний виробник, номенклатури товарів, які мають закуповуватись виключно у вітчизняних виробників тощо)» (потребує розробки).

23. «Про внесення змін до Закону України «Про Митний тариф України (щодо зниження ставок ввізного мита на устаткування, сировину і комплектуючі, які не виробляються в Україні та ввозяться для модернізації виробництва)» (потребує розробки).

24. Кодекс України «Про надра» (нова редакція, потребує доопрацювання).

25. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів у сфері технічного регулювання (щодо продовження дії обов’язкової сертифікації продукції)» (потребує розробки).

26. «Про систему професійних кваліфікацій (щодо формування системи професійних кваліфікацій в Україні)» (реєстрац. № 0957).

Перелік першочергових підзаконних актів, що потребують прийняття Кабінетом Міністрів України, іншими органами державної влади

1. Проект постанови Правління Національного банку України «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту – імпорту товарів і запровадження обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті (щодо скасування обмеження терміну повернення валютної виручки, передбаченого постановою Правління НБУ від 14.11.14 р. № 453»).

2. Проект постанови Правління Національного банку України щодо скасування ч.5 п.4 постанови Правління НБУ від 06.02.14 р. № 49 «Про заходи щодо діяльності банків та проведення валютних операцій» щодо обмежень при купівлі іноземною валюти.

3. Проект постанови КМУ щодо внесення змін до Порядку видачі сертифіката якості зерна та продуктів його переробки (відпрацьований з Держпідприємництвом). Проектом, зокрема, передбачено уточнення терміну « партія зерна», встановлено вимоги до оформлення єдиного сертифіката якості на партію товару (у разі якщо партія перевозиться кількома транспортними засобами, вони супроводжуються копією сертифіката), розширення кола суб\’єктів господарювання, які мають право видавати сертифікат походження зерна.

4. Проект постанови КМУ «Про внесення змін до постанови КМУ від 26.10.11 р. №1107 «Про затвердження Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки» щодо оптимізації висновків експертизи, надаючи один висновок на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, який надавати суб’єктам господарювання на безоплатній основі територіальними органами Держгірпромнагляду при видачі відповідного дозволу.

5. Проект постанови КМУ «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 р. №615 «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами» (щодо скасування додаткових платежів за проведення експертиз, моніторингу і наукового супроводження).

6. Проект постанови КМУ «Про затвердження Порядку розроблення, затвердження та внесення змін до професійних стандартів (щодо формування системи професійних кваліфікацій в Україні)».

7. Проект розпорядження КМУ «Про затвердження директив делегації Уряду України на переговори з країнами – членами СОТ щодо перегляду ставок ввізного мита».

8. Проект розпорядження КМУ «Про затвердження директив делегації Уряду України на переговори з Євразійською економічною комісією щодо визначення механізму визнання результатів оцінки відповідності».

9. Скасувати окреме доручення Мінекології від 30.08.12 р. №125 та протокол від 30.08.12 р. щодо уповноваження ДП «Центр екологічних ініціатив», ДП «Центр еколого-експертної аналітики», інших уповноважених підприємств на надання платних послуг з попереднього розгляду документів на отримання дозволу у сфері розміщення відходів та погодження лімітів на утворення та розміщення відходів