Всеукраїнське галузеве об’єднання організацій роботодавців вугільної промисловості «Укрвуглероботодавці» розглянуло питання щодо виконання вимог Закону України «Про формування та розміщення державного замовлення та підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та підготовку кадрів».
Зокрема, Об\’єднання вважає, що на превеликий жаль на сьогодні ще не визначені планові показники виробництва як на наступний, так і на майбутні роки. Адже необхідна кількість працюючих залежить від установлених обсягів виробництва, а коли вони будуть визначені і доведені до вугільних підприємств – невідомо. Практично цей показник, як і всі інші, доводяться у кінці поточного року.
До речі, й у оновленій «Енергетичній стратегії розвитку України на період до 2030 року» у розділі «Стратегія розвитку вугільної промисловості» не знайшлося місця питанню кадрового забезпечення цієї галузі, а необхідно було б, поряд з іншим, звернути особливу увагу саме на це питання, оскільки сьогодні для вугільної галузі воно одне із самих найважливіших і актуальних, але цього не сталось.
Необхідно відзначити, що станом на 1 липня ц.р. з усіх вуглевидобувних підприємств, які звітують перед Галузевим інформаційно-розрахунковим центром, незалежно від форм власності, тільки одна шахта «Надія» забезпечена розрахунковою чисельністю працівників, а це підприємство, обсяги видобутку вугілля якого у загальному обсязі вуглевидобутку України складає всього 0,2%. На всіх інших вугільних підприємствах їх великий недокомплект. Навіть на успішно працюючій, зразково-показниковій шахті «Покровська», що на Донеччині, яка забезпечує 10% загальнодержавного обсягу вуглевидобутку, станом на 1 липня ц.р. до розрахунку не вистачає 763 чоловіки. У цілому ж по вугільній галузі станом на цю дату до розрахунку на планові обсяги робіт не вистачає 16125 чоловік, а порівняно з відповідним періодом минулого року їх менше на 5295 чоловік.
І що характерно. Щорічно кількість працюючих у вугільній галузі зменшується. Так порівняно з 1991 роком середньооблікова чисельність працівників скоротилась майже в 5 разів. А з тих, що залишилися (245,7 тис. чоловік), переважна більшість пенсійного і передпенсійного віку, тобто вони можуть в любий день залишити підприємство на законній основі.
Таким чином, уже сьогодні у вугільній галузі працюючих недостатньо. А чому? Причин багато, але головна з них та, що за останні роки з боку держави цій галузі не надається необхідної уваги. Незважаючи на те, що за роки незалежності розроблено і прийнято на державному рівні декілька програм розвитку вугільної промисловості, жодна з них не виконана. Важко знайти галузь, яка б зазнала більше реорганізацій органів управління, як це експериментувалось з Міністерством вугільної промисловості. Декілька разів воно то створювалось, то ліквідувалось. В кінці-кінців його ліквідували, а підприємства галузі підпорядкували споживачам вугільної продукції – енергетикам.
Об\’єднання переконане, що при існуючих темпах «розвитку» вугільної промисловості країни і державному відношенні до неї у 2030 році не тільки не буде кому, а й не буде де працювати.
У зв’язку з викладеним Об\’єднання вважає за доцільне розглянути питання кадрового забезпечення галузі напередодні нового року, тобто коли будуть відомі планові показники виробництва.