У третьому кварталі 2018р. у вугільній промисловості України, як і в попередні декілька років, відчувався спад виробництва на тлі загальноукраїнської економічної кризи, продовження війни на сході країни, підвищення соціальної напруги в українському суспільстві. У періоді, що розглядається, на роботу галузі також негативно впливали такі вагомі чинники, як: підвищена соціальна напруженість в абсолютній більшості трудових колективів вуглевидобувних підприємств державної форми власності, які перебувають в сфері управління Міненерговугілля; незадовільний стан матеріально – технічного забезпечення виробничого процесу, великий дефіцит державної підтримки галузі. Взагалі слід відзначити, що велика шкода вітчизняній вугільній промисловості наноситься не тільки і не скільки військовими діями, які не припиняються до теперішнього часу на Донбасі, скільки формальним відношенням держави до вирішення ключових проблем галузі. Здавалося б, у минулому році прийнято ряд важливих урядових рішень щодо реформування і модернізації вугледобувного сектору національної економіки. Проте, відразу після їх затвердження вже намітилося відставання у реорганізації низки важливих заходів. Тому у виробничо – економічному та фінансовому стані вуглепрому зберігається негативна динаміка та практично всі деструктивні передумови для її погіршення.

У теперішній час вугільна промисловість України представлена 150-ма шахтами, з них 69 шахт не працювало, у тому числі 49 – через територіальне розташування на підконтрольній терористичним угрупуванням зоні.

В цілому на неконтрольованій Україною території  знаходиться 85 шахт всіх форм власності, або 57% від їх загальноукраїнської  кількості. З них 60 шахт видобувають енергетичне вугілля. Із 90 шахт, які формально перебувають у сфері управління Міненерговугілля, 55 розташовані на контрольованій сепаратистами території, а 35 – поза зоною ведення бойових дій.

 

Вже на старті 2018 року стало очевидним, що паростки надії на початок руху з виходу вугільної промисловості з глибокої та тривалої рецесії виявилися передчасними. Так, за два місяці поточного року шахтами України загалом видобуто 5334,6 тис. тонн вугілля, що на 152,0 тис. тонн (на 2,8%) менше ніж за аналогічний період попереднього 2017 року. В цілому видобуток енергетичного вугілля склав 4268,6 тис. тонн, він зменшився на 76,4 тис. тонн (на 1,8%); коксівного склав 1066,0 тис. тонн, що менше на 75,6 тис. тонн (на 6,6%).

Упродовж січня – лютого 2018 року вугледобувними підприємствами, що входять до сфери управління Міненерговугілля України, видобуто 796,9 тис. тонн вугілля, у порівнянні з таким же періодом минулого року видобуток вугілля знизився на 122,4 тис. тонн (на 13,3%), з них: енергетичного на 34,7 тис. тонн (на 43,7%).

У березні 2018 року відставання у вуглевидобутку, яке утворилося за попередні два місяці, подолати не вдалося і кінцеві показники першого кварталу мають в основному негативний характер. Загалом по Україні видобуток вугілля склав 8331,1 тис. тонн, що на 111,7 тис. тонн (на 1,3%) менше ніж за перший квартал 2017 року. Шахтами, які входять до сфери управління Міненерговугілля фактично видобуто 1186,4 тис. тонн, що на 144,1 тис. тонн (на 12,1%) менше ніж за січень-березень минулого року. При цьому третина шахт Міненерговугілля України не виконали встановленого завдання з видобутку вугілля, а частка 35 державних шахт у загальноукраїнському вуглевидобутку складає лише 14,2%. Зазначене свідчить про їх низьку ефективність та неконкурентоспроможність.

У червні місяці 2018 р. фактично видобуто вугледобувними підприємствами Міненерговугілля  308 724 т, що менше від аналогічного періоду попереднього року на 55 561 т

В січні-вересні 2018 року вітчизняні шахти видобули на 5% менше вугілля, ніж в аналогічний період минулого року. Всього за 9 місяців цього року було видобуто лише 24,849 мільйона тонн вугілля.

Результатом зниження вуглевидобутку у першому півріччі поточного року, а також збільшення навантаження на ТЕС і ТЕЦ (за два місяці виробництво електроенергії ними  від загального по об’єднаній енергетичній системі складало 40,4% проти 38,5% за такий же період 2017 року, тобто підвищилося на 1,9%) стало зменшення запасів вугілля на складах електростанцій. Загалом за два місяці 2018 року на ТЕС поставлено 4594,0 тис. тонн, що на 51,8 тис. тонн менше ніж за два місяці попереднього року. При цьому вугледобувні підприємства України поставили 3 165,9 тис. тонн, або на 1170,5 тис. тонн (майже на 37,0% менше ніж за аналогічний період 2017 року). Витрати вугілля на виробництво електроенергії склали 4936,1 тис. тонн, а його запаси на складах ТЕС, знизилися до 1,44 млн. тонн проти 1,62 млн. тонн за перші два місяці 2017 року, або на 0,18 млн. тонн (на 11,2%). Слід відзначити,  що запаси вугілля марки А зменшилися на 0,2 млн.

тонн а марки Г зросли на 0,1 млн. тонн. Збереження негативної тенденції падіння обсягів видобутку енергетичного вугілля на вітчизняних вугільних шахтах буде об’єктивно сприяти зростанню його імпорту або підвищенню навантаження на енергоблоки атомних електростанцій. Ані перше, ані друге не додають позитиву до ефективності та безпеки функціонування вітчизняного паливно-енергетичного комплексу.

Окремо варто зупинитися на питанні  залежності України від імпортного вугілля, яка останнім часом тільки посилюється.

Україна в січні — вересні 2018 року збільшила імпорт вугілля кам’яного і антрациту (код ТНЗЕД 2701) на 20% (2 млн 605,829 тис. т) в  порівнянні з аналогічним періодом 2017 року – до 15 млн 640,564 тис. т. За інформацією Державної фіскальної служби (ГФС), вугілля імпортовано на суму  $2 млрд 191,755 млн, що на 15,4% більше, ніж за  січень – вересень 2017 р. ($1 млрд 899,818 млн). При цьому із РФ надійшло вугілля на $1 млрд 374,726 млн (доля в імпорті — 62,72%), США – на $670,564 млн (30,59%), Канади – на $86,933 млн (3,97%), інших країн – на $59,532 млн (2,72%). Крім того, Україна в січні – вересні 2018 року експортувала 50,902 тис. тонн вугля кам’яного і антрациту на $8,127 млн, в тому числі в РФ – на $4,597 млн, Словакію – на $3,201 млн, Молдову – на $0,255 млн, інші країни – на $0,074 млн.  Україна планує у 2018 році збільшити імпорт вугілля енергетичних марок на 11,3% (573,9 тис. тонн) в порівнянні з 2017 роком – до 5 млн 668,5 тис. тонн. В т.ч. з РФ планується імпортувати 4 млн 881,5 тис. тонн (+29,6% к 2017-му), США – 664 тис. тонн (+47,7%), ЮАР – 123 тис. тонн (-83,8%). Україна у 2011 році імпортувала вугілля і антрацит на $2 млрд 760,897 млн, а експортувала – на $775,109 млн, 2012 – на $2 млрд 637,028 млн и $609,392 млн відповідно, 2013 – на $1 млрд 973,751 млн и $737,009 млн, 2014 – на $1 млрд 773,195 млн и $521,017 млн, 2015 – на $1 млрд 632,478 млн и $53,651 млн, 2016 – на $1 млрд 467,091 млн и $44,762 млн, 2017 – на $2 млрд 744,062 млн и $105,494 млн.

 

Повільно змінюється ситуація із вирішенням питань розвитку підприємств галузі. З початку поточного року освоєно всього 100,0 тис. гривень капітальних вкладень. На фоні незадовільного технічного стану шахтного фонду і складних гірничо-геологічних умов більшості державних вугледобувних підприємств середня собівартість вугілля, що виробляється ними  склала 2727,0 гривень за одну тонну. Вона перевищує середню ціну реалізації тонни вугілля на 635,0 гривень, або майже на третину. Тому держава вимушена дотувати вітчизняний вуглевидобуток. Але недостатні обсяги такого дотування призводять до великої збитковості державних шахт, неможливості ними самостійно фінансувати заходи з підтримки власного виробництва, а також – до постійного підвищення соціальної напруги в шахтарських колективах. Останнє, в першу чергу, проявляється у постійному утворенні заборгованості із заробітної плати шахтарям. Із зазначеного приводу у першому кварталі особливо загострився конфлікт між адміністрацією і трудовим колективом державного підприємства з видобутку вугілля “Селидіввугілля”, де заборгованість із виплати заробітної плати досягла декількох місяців. Його розв’язання вимагало екстреного втручання Міненерговугілля за участі міністра І.С. Насалика. Станом на 01. 07. 2018 р. заборгованість перед шахтарями становить 621 700,9 тис. грн. З них: 310 745,9 тис. грн. – Донецька обл., 153 366,0 тис. грн. – Луганська обл., решта – Львівська і Волинська обл. Наприкінці останньої сесії Верховної Ради народні депутати прийняли рішення про перерозподіл коштів державного бюджету на користь вугільної галузі в обсязі 1,4 млрд. грн. Частина цих коштів призначена для погашення боргів держави перед шахтарями.  Міністерство за підсумками рішень колегій, які стосувались роботи вугільної промисловості, забезпечило: підвищення ціни на вугілля, яке постачається для теплової генерації майже у двічі – до 2425,0 грн.; здійснення реалізації вугільної продукції в повному обсязі; власні розрахунки ДП “Держвуглепостач” за відвантажену продукцію для виплати заробітної плати гірникам. Зокрема, ДП “Селидіввугілля” вже у січні було надано 90,8 млн. грн. державної підтримки. Проте практику такого точкового реагування Міненерговугілля на вирішення проблем конкретного окремого підприємства навряд чи можна вважати конструктивною. В цілому по галузі тільки за два місяці поточного року заборгованість із заробітної плати зросла на 37,1 млн. гривень. Тільки за січень державні шахти не оплатили спожиту електроенергію на 163,0 млн. грн., рівень оплати склав 31,0%, а загальна заборгованість досягла 13,2 млн. гривень. Через постійний дефіцит фінансування, наприклад, заходів з охорони праці та підвищення техніки безпеки на вугледобувних підприємствах, рівень забезпеченості робітників ізолюючими саморятівниками з урахуванням їх вибуття на ДП “Первомайськвугілля”, ДП “Шахта ім. М.С. Сургая”, ДП “Селидіввугілля”, ПАТ “Лисичанськвугілля”, ДП “Торецьквугілля” коливається в межах лише 30,9% — 41,9%. Аналогічна ситуація із забезпеченням гірників індивіду-альними головними акумуляторними світильниками, у тому числі і головними світильниками, суміщеними з сигналізатором метану СМС – 1, СМС – 5 або їх аналогами. Це стосується також протипилових респіраторів, фільтрів до них, спецодягу, чоботів тощо.

Технічне переоснащення більшості державних шахт залишається вельми проблематичним, а державна  підтримка єдиного об’єкту нового будівництва  — шахти №10 “Нововолинська” протягом багатьох років, у тому числі і на 2018 рік, відбувається у таких вкрай недостатніх обсягах, що завершення робіт на цьому об’єкті буде здійснюватися ще багато років. На момент введення в експлуатацію шахта – новобудова буде виглядати морально і технічно застарілою.

Важкий фінансовий стан державного сектору вітчизняної вугільної промисловості є наслідком великого дефіциту обігових коштів на вуглевидобувних підприємствах, в тому числі власних, а також інвестицій як недержавних, так і державних. До речі зовнішні недержавні інвестиції тут зовсім відсутні, а видатки держбюджету на вугільну галузь зменшуються з кожним роком. Так, наприклад, у 2014 році вугледобувним підприємствам фактично надано держпідтримки у обсязі 4,4 млрд. грн, що на 343,0 млн. грн. менше, ніж у 2013 році. У 2015 році цими ж підприємствами отримано трохи більше 2,0 млрд. гривень. За підсумками 2016 року галузь отримала з бюджету (із усіма змінами) 2,295 млрд. грн., а 2017 року  — 2,157 млрд. грн., або на 6% менше.

Тому вкрай важливою є проблема  скорішого уточнення в сучасних умовах основних напрямків, принципів, термінів реформування та розвитку вітчизняної вугільної промисловості з чітким визначенням джерел, механізмів і обсягів фінансування програмних заходів. У зв’язку з чим Кабінетом Міністрів України прийнято низку важливих Урядових документів, зокрема:

• Концепцію реформування та розвитку вугільної галузі на період

до 2020 року (далі Концепція)  та  план  заходів щодо її реалізації на 2017 рік, які схвалено розпорядженням КМУ від 24 травня 2017р. № 733 – р.

• Розпорядження КМУ від 06.12.17 № 1019 – р. “Про утворення

державного підприємства “Національна вугільна компанія” до складу якого включено 19 державних підприємств шляхом приєднання. (ШУ Південнодо-нбаське №1, Шахта ім. М.С. Сургая, Селидіввугілля, Торецьквугілля, Мирно-градвугілля, Первомайськвугілля, Волиньвугілля,  Львіввугілля,  Новолинсь-кий ремонтно-механічний завод, Дондіпровуглемаш, Південьдіпромаш, Дер- жавний науково-дослідний  інститут  організації і механізації шахтного буді-вництва, Дніпродіпрошахт, НТЦ Вуглеінновація, УкрНДІпроект, Дирекція по будівництву  об’єктів,  Передпускова  дирекція  шахти  №10  Нововолинська, Укршахтгідрозахист, Укрвуглереструктуризація).

• Порядок використання   коштів  у  державному  бюджеті  для

здійснення  заходів із забезпечення вітчизняного виробництва вугільної про-дукції та подальшого реформування державного сектору вугільної промисло-вості, який затверджено Постановою КМУ від 07.02.18 № 63.

• В бюджеті України  на 2018 рік  передбачені  державні  дотації

вугільній галузі у розмірі 1,3 млрд. грн., у тому числі – 400,0 млн. грн. на модернізацію та технічне переоснащення шахт.

• Ціна на енергетичне вугілля державних шахт рекомендована про-

токолом наради Міненерговугілля від 31.10.2017 у розмірі 2425 грн./т при ка-

лорійності 5200 ккал/кг та діє з 01.11.2017 року.

Нова концепція насправді є вже п’ятою спробою реформування галузі від часу набуття Україною незалежності. Відлік більш-менш систематизова-них спроб реалізувати подібні “Концепції” починається  від  програми  “Ву-гілля 1994 року (“Про затвердження програми розвитку вугільної промисло-вості  та  соціальної  сфери  шахтарських  регіонів  на  період до 2005 року ”),

програми “Українське вугілля від 2001 року (на період 2001 – 2015 роки), концепції розвитку вугільної промисловості від 2005 року, концепції реформування вугільної галузі України від 2008 року. Також до переліку “концептуальних” можна зарахувати низку документів загального енергетичного або макроекономічного спрямування, які зачіпали питання вугільної промисловості.

Усі попередні документи також враховували питання собівартості й дотаційності видобутого вугілля та необхідності приватизації шахт, закриття збиткових шахт. Нова Концепція, з урахуванням втрати виробничих потужностей з видобутку вугілля на окупованих територіях Донбасу, додатково передбачає план відмови від використання у вітчизняній тепловій генерації антрациту на користь вугілля газових марок, а також збільшення видобутку газового вугілля державними шахтами. Але слід мати на увазі, що усі попередні “концепції” були розраховані на періоди від 10 і більше років. Це визначало їх неодмінну особливість. Нині ж фактично йдеться про початок реалізації Нової Концепції з 2018 року. Тобто поставлено завдання – реалізувати запропоновані реформи і програмні установки за два – три роки. Такий стислий термін вимагає особливого відповідального відношення до реформування вуглепрому як зі сторони вищих рівнів законодавчої та виконавчої влади, так і усіх інших суб’єктів державного управління, а також господарювання незалежно від форми власності.

Аналіз стану справ у вугільній промисловості і в державних органах на всіх рівнях управління свідчить, що вже на початковій стадії реалізації деякі положення Концепції, на наш погляд, потребують уточнення, а для забезпечення їх безумовного впровадження у реальну практику необхідно підсилити концентрацію усіх наявних в Україні законодавчих, виконавчих, виробничо – технічних, фінансово – економічних і організаційних можливостей. Так, вже не виконується ряд завдань Концепції 2020.

По-перше, нею передбачене обсяг видобутку вугілля у 2017 році шахтами Міненерговугілля в цілому на рівні 6,3 млн. тонн, у 2018-му – 8,7 млн. тонн, а в 2019-2020 роках – понад 10 млн. тонн. Але реально видобуто лише 4,8 млн. тонн, або на 910,3 тис. тонн менше до завдання і майже на 950,0 тис. тонн менше ніж у 2016 році. Ця негативна тенденція не подолана і в першому кварталі поточного року. Спад обсягів вуглевидобутку на державних шахтах у порівнянні з аналогічним періодом минулого року перевищив 140,0 тис. тонн. Тобто вже на першому етапі виконання Концепції проглядаються паростки її нездійсненності, як з точки зору подолання збитковості галузі, так і передбаченого Концепцією – у 2019 році повного заміщення антрациту, що використовується на теплових електростанціях і теплоелектроцентралях, вугіллям газової групи.

По-друге. Також нова Концепція приділяє увагу одному з конфліктних питань вугільної галузі, а саме – діяльності державного підприємства з торгівлі вугіллям. У теперішній час існує аж три державних підприємства, що виконують роль державного вугільного трейдера. У 2003 році було створено компанію “Вугілля України”, яка нині має борг у 2,5 млрд. гривень. У 2014-му засновано “Державну вугільну компанію”, яка також активно залучала кредити, зокрема від Укргазбанку, на модернізацію вугільних шахт. На початку 2016 року Уряд створив третю компанію – трейдера – ДП “Держвуглепостач”, яка за словами Прем’єр-міністра України В.Б. Гройсмана  нагадує  “монстра”  в середині вугільної промисловості, який може стати осередком корупції. Щоб не створювати такого “монстра”  мова має йти не про об’єднання перелічених вище компаній, а про створення четвертої, яка відповідатиме завданням нової Концепції.

По-третє. Ще на початку грудня 2017 року Кабінет Міністрів України розпорядженням № 1019 – р. прийняло рішення про створення Національної вугільної компанії. Проте до теперішнього часу це питання не вирішено. Подальше зволікання зі створенням та організацією функціонування такої компанії може взагалі зруйнувати модель перебудовних заходів Концепції 2020 і вкрай ускладнити її реалізацію у стислі строки. Тому, з нашої точки зору, вирішенню зазначеної проблеми необхідно надати додатковий дієвий імпульс.

По-четверте. Новою Концепцією передбачається план реструктуризації та підвищення ефективності шахтного фонду, зокрема, заявлено про реформування 32 державних вугільних підприємств: із них 8 вважаються перспективними і їх намічено залишити у власності держави; 14- вивести на беззбитковість і приватизувати, а 10 -ліквідувати. В цілому такий план здається достатньо реальним. Але заявленої беззбитковості шахт державного сектору вугільної промисловості, на наш погляд, можна досягти лише за умови забезпечення у повному обсязі реального фінансування запланованих заходів, у тому числі і за рахунок коштів державного бюджету. Навіть для 8 перспективних шахт, сумарні запаси яких становлять майже 470,0 млн. тонн, а потужності 11,2 млн. тонн вугілля на рік необхідне короткострокове надання державної підтримки протягом 2018-2020 років, тобто на період дії Концепції.

На жаль, у держбюджеті на 2018 рік для галузі закладено кошти, обсяги яких навряд чи забезпечать виконання встановлених завдань. Фактично в котрий раз повторюється практика усіх попередніх років незалежності України, коли питання фінансування стабілізації діяльності і розвитку вугільної промисловості носять в основному декларативний характер. Так, у держбюджеті поточного року на програму “Здійснення заходів із забезпечення вітчизняного виробництва вугільної продукції та подальшого реформування державного сектору вугільної промисловості” передбачено 1,3 млрд. гривень. Із зазначеної суми, за даними Міненерговугілля, 400,0 млн. гривень буде спрямовано на фінансування заходів з модернізації та технічного переоснащення вугільних шахт. У той же час розрахунки показують, що на 2018 рік для забезпечення передбаченого новою Концепцією видобутку державними шахтами 8,7 млн. тонн вугілля необхідно майже 5,5 млрд. грн. лише на покриття витрат із собівартості вугільної продукції. На наш погляд, потребують перегляду у держбюджеті 2018 року у бік збільшення і видатки на ліквідацію збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств, модернізацію і технічне переоснащення вугільних шахт, державну підтримку будівництва шахти № 10 “Нововолинська”.

Підтримка державою такого підходу до коригування показників держбюджету щодо реформування і розвитку вітчизняної вугільної промисловості дозволить, з нашої точки зору, вже у поточному році підвищити конкурентоспроможність державних вугільних шахт та стабілізувати на них соціально-економічний стан.

З метою забезпечення повного виконання завдань, які передбачено “Концепцією реформування та розвитку вугільної промисловості на період до 2020 року”, було б бажаним Міненерговугілля створити систему моніторингу реалізації Концепції, а також з урахуванням результатів моніторингу, — своєчасного розроблення якісних змін та внесення їх до цього програмного для галузі документу.