Федерація роботодавців паливно-енергетичного комплексу України (ФРПЕКУ) підтримує зусилля влади, спрямовані на виконання міжнародних зобов’язань щодо екологічної модернізації підприємств, які Україна, як член Європейського Енергетичного Співтовариства, взяла на себе у 2011 році.
Ці наміри закладені у Національному плані по скороченню викидів від великих спалювальних установок (НПСВ), прийнятий Кабінетом Міністрів в грудні 2017 р. Він, зокрема, визначає наміри України в період 2021 – 2033 рр. істотно скоротити викиди діоксиду сірки, оксидів азоту та пилу від ТЕС і ТЕЦ України, потужність яких становить 50 МВт і більше. Це поступово наближуватиме країну до європейських вимог по викидах.
Минулого місяця було зроблено черговий крок в цьому напрямку. 16 липня 2021 року Верховною Радою було прийнято постанову №5129. Документ передбачає імплементацію НПСВ, зокрема, в частині скорочення викидів ТЕС та ТЕЦ, визначення джерел та інструментів фінансування екологічної модернізації, оновлення плану та переліку установок, які потребують модернізації або виведення з експлуатації та ін.
Водночас, за офіційними даними, лише для реалізації поточної редакції Нацплану по викидах потрібно залучити щонайменше 4,3 млрд евро. Це колосальні кошти для енергетичної галузі, особливо враховуючи кризову ситуацію, в якій вона наразі перебуває. Лише за 5 міс. цього року теплоелектростанції в Об’єднаній Енергетичній Системі України отримали збитків на суму 5,1 млрд грн. Вцілому з моменту запуску нового оптового ринку електричної енергії у 2019 році, заборгованість на ньому зросла майже до 37 млрд грн.
З об’єктивних причин такі дисбаланси не лише унеможливлюють планування повноцінних інвестиційних програм в екологічну модернізацію, але й зводять до мінімуму виділення ресурсів навіть на підтримку та ремонт обладнання генеруючих компаній в належному технічному стані.
Відтак ФРПЕКУ закликає Уряд якнайшвидше знайти дієві механізми фінансування екологічної модернізації в рамках НПСВ. Від цього виграють усі: і держава, і суспільство, і енергетичний сектор, який не лише забезпечує стабільність української енергосистеми, але й бути відповідати сучасним світовим екологічним трендам.
Показовим у цьому плані може стати міжнародний досвід. До впровадження лібералізованої моделі ринку, європейські країни робили еко-модернізацію за рахунок інвестиційної складової та різних джерел державної допомоги. Після впровадження нового ринку електроенергії — за рахунок додаткових платежів споживачів на екологічну модернізацію генерації. Всього протягом 1990 – 2016 рр. в екомодернізацію за рахунок державної допомоги було інвестовано: в Німеччині – 19 млрд євро, Польщі – 11 млрд євро, Чехії – 7 млрд євро.
В Україні ж в тариф для споживачів раніше закладалась інвестиційна складова, яка цілеспрямовано скеровувалась на модернізацію ТЕС та ТЕЦ. Але виробникам електроенергії з 1 липня 2019 р. її скасували, хоча інвестнадбавка мала діяти до грудня 2022 року.
